Справа №  2-432/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.10.2011 року                                                                             м.Корсунь-Шевченківський

  Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю -  секретаря Порпленко Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду  м. Корсуні-Шевченківському цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Альфа - Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

встановив:

     Позивач пред’явив у суд даний позов і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 30800,46 грн. посилаючись на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, згідно якого 26 квітня 2006 року банк надав йому кредит в сумі 2596,47  грн. строком на 12 місяців, з остаточним терміном повернення не пізніше 27 квітня 2007 року, зі сплатою 12,00 % річних. Але позичальник порушив умови договору, в результаті чого виникла заборгованість, яку він добровільно погашати не бажає. Тому позивач і пред’явив даний позов.

     Представник позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду у судове засідання повторно не з’явився, від нього  також не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. В той же час, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

     Відповідач ОСОБА_1 у перші судові засідання з’явився, надавши заперечення в яких вимоги позивача не визнав повністю посилаючись на те, що позивач пропустив загальний і спеціальний строк позовної давності для звернення до суду, заявив про застосування позовної давності. Крім того, зазначив, що отримував кредит на купівлю мобільного телефону в сумі 2596,47 грн. і сплатив на погашення  кредиту 3699,89 грн.., тобто повністю виконав умови кредитного договору. Потім не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, свої заперечення підтримує повністю, в позові просить відмовити.

Суд, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

У суді встановлено, що 26 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством “Альфа - Банк” (на даний час Публічне акціонерне товариство “Альфа - Банк”) і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 400102735, згідно якого останньому був наданий кредит для придбання  товару (мобільного телефону) в сумі 2596,47 грн.  строком на 12 місяців до 27 квітня 2007 року із сплатою 12 % річних.

Відповідно до п.3.1 договору сплата кредиту, процентів і комісії за управління Кредитом  здійснюється позичальником згідно з графіком: з 27 травня 2006 року по  27 березня 2007 року -щомісячний платіж 308,63 грн., з 27 березня по 27 квітня 2007 року - 304,73 грн.. Загальна сума становить  3 699,66 грн..

Згідно п.3.5 договору за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісії за управління кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмір 1% від простроченої суми за кожен день.

Як зазначив позивач, відповідачем же суми кредиту належним чином не сплачувалися, що призвело до утворення  заборгованості, яка станом на 27 травня 2011 року склала 30 800,46 грн. із яких:  кредит  - 224,85  грн., відсотки -  111,48 грн., комісія  - 3881,50 грн., пеня за прострочені платежі - 26582,63 грн..

В заперечення вимог позивача, відповідач надав суду письмове заперечення проти позову, світлокопії квитанцій про сплату коштів та пред’явив в суді оригінали цих квитанції, згідно яких він сплатив на користь позивача 3 699,89 грн. і виконав своє зобов’язання перед банком.

Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд зазначає, що згідно ст.ст.256,258 зазначеного Кодексу позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і вона встановлюється тривалістю три роки, а позовна давність про стягнення пені встановлена один рік.

Враховуючи, що кредит видався 26 квітня 2006 року строком на 12 місяців, до 27 квітня 2007 року, через один рік після закінчення терміну остаточного повернення кредиту, тобто 27 квітня 2008 року минула спеціальна позовна давність - скорочена позовна давність  в  один  рік  для   стягнення   пені,   встановлена п.1 ч.2 ст.258  ЦК України, а через три роки після закінчення терміну остаточного повернення кредиту, тобто 27 квітня 2010 року минув загальний строк позовної давності тривалістю три роки, встановлений  ст. 257 ЦК України.  

      Ч.1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами  визначення  строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, а відповідно до ч.2 ст.260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Так, відповідно до  ст. 253 ЦК України перебіг  строку  починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

    За змістом ст.261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.  

При цьому ст. 267 ЦК  України  передбачено,  що  сплив  позовної  давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином,  позивачем пропущений як загальний так і спеціальний строк позовної давності, оскільки позовна заява пред’явлена  лише в червні 2011 року, а тому з врахуванням вище викладеного, суд вважає, що позов не  підлягає до  задоволення.    

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а  тому  суд  розглянув цивільну справу в межах пред’явлених вимог  і на підставі поданих сторонами доказів.

       Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

       При відмові в задоволенні  позову  понесені позивачем судові витрати у справі з відповідача не присуджуються.

 Керуючись ст.ст.1,10,27,31,57,58,59,60,61,79,88,169 ч.2,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 16,253,254,256,257,258,260, 261,267,509,526, ч.1 ст.530 ЦК України,  суд

вирішив :

    Відмовити в позові Публічного акціонерного товариства “Альфа - Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо  його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.       

Суддя   ОСОБА_2