УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1088/2006 р. Головуючий у першій інстанції Сабада В.В.
Доповідач Суворов В.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 13 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого -Суворова В.О.
судців -Сегеди C.M.
-Фальчука В.П. при секретарі - Пащенко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 07 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Белградської міської ради Одеської області про скасування рішення сесій Белградської міської ради Одеської області та про визнання неправомірними дій і бездіяльності службової особи ,-
ВСТАНОВИЛА-
24 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою до Болградської міської Ради. В ході розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила скасувати рішення №753-4 від 21 жовтня 2005 року 13 сесії Белградської міської ради Одеської області в частині відмови в задоволені її звернення про звільнення від уплати держмита за подачу позовної заяви до суду, та скасування рішення НОМЕР_1 Белградської міської ради Одеської області в частині передачі ОСОБА_2. належну їй земельну ділянку площею 0,06 га в садовому товаристві „Янтарь" за несплату йому моральної шкоди, яка відповідно рішення суду стягнутої з неї на його користь.
Також позивачка просить визнати неправомірною діяльність та бездіяльність голови Белградської міської ради Одеської області Садакліева М.М. про винесення на розгляд сесії заяви ОСОБА_2 про визнання власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2, а також, що стосується розгляду її звернень, які стосувалися користування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.
Відповідачі по справі позов не визнали, вказуючи, що вони діяли на підставі закону.
Постановою суду першої інстанції від 07 квітня 2006 року позов задоволено частково.
Рішення 42 сесії 4 скликання Белградської міської ради Одеської області №702-14 від 10 серпня 2005 року в частині передачі ОСОБА_2. в приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га в садовому товаристві „Янтарь", належної ОСОБА_1., визнано судом противоправним і скасовано.
В задоволені іншої частини вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановления нового судового рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 143 ЗК України примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку і в разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язанням власника цієї ділянки.
Відповідно до п. п. 4, 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою внесено на повторний розгляд відповідної ради і з обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої не відповідності Конституції або законам України визнаються не законними в судовому порядку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно вироку Болградського районного суду Одеської області від 19 грудня 1999 р. з позивачки на користь ОСОБА_2 стягнуто 400 грн., в зв'язку з чим був виписаний виконавчий лист, відповідно якого було відкрите виконавче провадження. При виконанні вироку суду державним виконавцем 13 жовтня 2004 року була винесена постанова, відповідно до якої земельну ділянку площею 0,06 га, розташовану в садовому товаристві „Янтарь", яка належить ОСОБА_1. передано ОСОБА_2. З метою вказаної передачі державний виконавець та ОСОБА_2 звернулися до Болградської міської ради з тим, що б вказане питання було вирішено на сесії.
ОСОБА_1 звернулася до Ради з заявою, яка надійшла до адресата 17 січня 2005 р. про відкладення розгляду даного питання, оскільки на той час розглядалася справа в суді. Вказана заява була розглянута та задоволена, про що позивачка була повідомлена.
ОСОБА_2 вдруге звернувся до ради з проханням розглянути його питання та надав
ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18.112005 року. Вказане звернення було
, задоволено і розгляд його заяви відбувся на сесії Болградської міської ради, яка своїм
рішенням НОМЕР_2 здійснила передачу ОСОБА_2. земельної ділянки
розміром 0,06 га в садовому товаристві „Янтарь", що належить ОСОБА_1.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане рішення суперечить ст. 143 ЗК України, тому воно є противоправним і підлягає скасуванню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір вірно встановив, що в діях голови Болградської міської ради Одеської області, який виносив на обговорення ради заяву ОСОБА_2 відсутні неправомірні дії, оскільки він діяв на підставі ст. 18-20 Закону України „Про звернення громадян".
Судова колегія вважає, що суд виносячи рішення вірно вирішив питання вказавши, що в діях голови Болградської сільської ради відсутні неправомірні дії в відмові задовольни їй звернення позивачки від 11 серпня 2005 року та 19 жовтня 2005 р. щодо винесення на сесію ради розгляду її звернення про скасування рішення ради НОМЕР_1, оскільки відповідно змісту ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" питання про зупинення рішення ради це є право міського голови, а не його обов'язок. Тому суд вірно вказав, що відповідно ст. 59 вказаного Закону оскарження рішення сесії здійснюється в судовому порядку, що і було зроблено позивачкою.
Позивачка звернулася до Болградської міської ради Одеської області 28 липня 2005 року а 11 серпня 2005 року з заявою про звільнення її від сплати державного мита за звернення її до суду з позовною заявою про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Рішенням 43 сесії Белградської міської ради Одеської області від 21 жовтня 2005 року їй було відмовлено в задоволені її звернення. Будучи незгодною з вказаним рішенням позивачка звернулася до суду з позовом. Суд відмовляючи в задоволенні її позовних вимог вірно вказав, що відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників, щодо сплати держмита, яке зараховується до місцевого бюджету. Таким чином, відповідно вказаної норми раді надано право звільняти від сплати держмита, і це не є її обов'язок, також позивачка не надала будь-яких доводів, які б заслуговували на увагу, відповідно до яких вона дійсно повинна бути звільнена від сплати державного мита. Таким чином, відсутні підстави визнавати вказане рішення, та дії міського голови в зазначеній частині неправомірними.
Позивачка 30 грудня 2004 року, 17 січня 2005 року, 21 грудня 2005 року, 11 серпня 2005 року, 19 січня 2005 року, 18 лютого 2005 року зверталася до Болградської міської ради Одеської області з 11 зверненнями, які стосувалися усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Вказані звернення ідентичні та стосуються одного питання. За зверненнями позивачки неодноразово 18 листопада 2004 p., 23 листопада 2004 р. комісією ради проводилися перевірки, в зв'язку з чим складалися акти, та 15 лютого 2005 p., 21 лютого 2005 p., давалися відповіді позивачці. Таким чином, міський голова за підписом якого давалися відповіді позивачки та міська рада, яка проводила обстеження діяла відповідно до Закону України „Про звернення громадян".
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні противоправні дії з боку відповідачів щодо розгляду звернень позивачки.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195,196 198 ч. 1 п.1, 200, 205, 206, 210,211, 212 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Белградського районного суду Одеської області від 07 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.