ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 березня 2008 р.

№ 10/34

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. Чернов В. Цвігун

розглянувши касаційну скаргу

Приватного багатопрофільного підприємства "Кліпсидра"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 року

у справі

№ 10/34 господарського суду Чернівецької області

за позовом

Чернівецького відділення інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України

до	Приватного багатопрофільного підприємства "Кліпсидра"

третя особа

Чернівецька міська рада

про	усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.07.2007 (суддя: Т.Ковальчук) в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів, холодильних установок, вольєру для собак провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору; в частині вимог про зобов'язання не перешкоджати закрити вхідні ворота та замурувати двері в приміщення, які виходять на земельну ділянку позивача відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що в процесі переобладнання орендованих приміщень відповідач без дозволу встановив на земельній ділянці позивача холодильні камери, будівельні матеріали, збудував вольєр для собак, що порушує права позивача як землекористувача, однак на день вирішення спору зазначені порушення відповідачем усунуті, а тому спір між сторонами в цій частині відсутній і провадження у справі підлягає припиненню.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що відповідач перешкоджає позивачу закрити вхідні ворота і в якій формі чиняться такі перешкоди, тому в частині вимог про зобов'язання не перешкоджати закрити вхідні ворота слід відмовити.

Сам факт наявності у приміщенні відповідача дверей, які виходять на земельну ділянку позивача не є порушенням права останнього на землю. Вимога про замурування дверей не є способом захисту порушеного права відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України. Крім того, замурування дверей, встановлених на виконання вимог правил пожежної безпеки порушуватиме право відповідача на безпечні умови діяльності, створюватиме загрозу життю та здоров'ю працівників.  

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 (судді: Т.Бонк, С.Бойко, Р.Марко) рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково, відповідача зобов'язано відновити попередній стан в приміщеннях шляхом переобладнання дверей, які виходять на земельну ділянку по вул. Буковинській, 71-а в    м. Чернівці на вікна. В решті рішення  господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що переобладнання відповідачем вікна на двері є незаконним, оскільки в спірному випадку відповідачем не отримано погодження позивача, не представлено доказів отримання дозволу виконкому Чернівецької міської ради на переобладнання, експертний висновок про можливість такого переобладнання. Крім того, відповідно до спеціального дозволу позивачу надано право провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею та визначено другу категорію режиму секретності, тому можливість проникнення на територію позивача працівників відповідача позбавляє позивача права створити належні умови для праці та виконання державних замовлень як режимної наукової установи.

В частині зобов'язання замурувати двері в приміщення, які виходять на земельну ділянку позивача апеляційна інстанція з врахуванням вимог ст. 83 ГПК України, яка надає суду право виходити за межі позовних вимог, дійшла до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відновити попередній стан в приміщеннях переобладнавши двері у вікна.    

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування доводів для скасування постанови скаржник посилається на те, що апеляційною інстанцією порушено ст. 83 ГПК України в частині виходу за межі позовних вимог без відповідного клопотання, ст. 101 ГПК України в частині розгляду вимог, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Висновки апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки облаштовані відповідачем двері є пожежним евакуаційним виходом, їх наявність не порушує права позивача на земельну ділянку та не впливають на дотримання режиму секретності в діяльності позивача, оскільки висновок компетентного органу про такі обставини відсутній.

Позивач направив суду касаційної інстанції повідомлення (телеграму) з проханням розгляд справи відкласти, у зв'язку з неможливістю юрисконсульта взяти участь в судовому засіданні призначеному на 18.03.2008.

Обставинною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні, а також з підстав наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу, для реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи з метою її вирішення.  

З огляду на передбачені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене клопотання підлягає відхиленню, оскільки присутність позивача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалася, обставини, що унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні відсутні.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено наступні обставини.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 28.05.2004 серії ІІ-ЧВ № 000125 позивачу надано у постійне землекористування 0.3093 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по пул. Буковинській, 71-а в м.  Чернівці.

17.01.2007 р. позивачу надано спеціальний дозвіл па провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею № ЧЦ2-2007-231.

06.10.2006 між відповідачем і виконкомом Чернівецької міської ради укладено договір оренди нерухомого майна № 347. згідно з яким відповідачу надано в оренду приміщення площею 376,2 кв.м за адресою м. Чернівці вул. Л.Кобилиці, 88 для використання під кондитерське виробництво.

Як випливає з плану зовнішніх меж землекористування до Державного акту на право постійного користування землею від 28.05.2004 серії 11-ЧВ № 000125, схематичного плану присадибної ділянки № 71-А по вул. Буковинській Першотравневого району           м. Чернівці 71-а, матеріалів інвентаризаційної справи Чернівецького КОБТІ на будинок        № 71-а по вул. Буковинській у м. Чернівці, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 у справі № 9/222, приміщення будівлі літ. А по вул. Буковинській, 71-в м. Чернівці з № 3-1 по № 3-67 належать позивачу, приміщення в цій же будівлі з № 1 по № 1 -7 та з № 2-1 по № 2-6 були майстернями середньої школи № 32       м. Чернівці, на які було оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці за адресою м. Чернівці вул. Л. Кобилиці. 88-А і які (приміщення) в подальшому передані відповідачу в оренду.

На приміщення за адресою вул. Л.Кобилиці, 88-А відповідачем розроблено робочий проект на переобладнання приміщень учбових майстерень СШ № 32 під кондитерський цех виробничою потужністю 5000 виробів на зміну.

Земельна ділянка, на якій перебуває вказана будівля, знаходиться в постійному користуванні позивача згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 28.05.2004 серії ІІ-ЧВ № 000125.

Матеріалами справи доводиться і не заперечується відповідачем, що ним в процесі переобладнання орендованих приміщень без відповідного дозволу позивача було встановлено на земельній ділянці останнього холодильні камери, складено будівельні матеріали, збудовано вольєр для собак.

У відповідності до сі. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Господарський суд дійшов правомірного висновку, що зазначені вище дії відповідача порушували права позивача як землекористувача. Однак, судом встановлено, що на день вирішення спору судом ці порушення відповідачем усунуто в добровільному порядку, відтак у відповідній частині судом правомірно провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача не перешкоджати закрити вхідні ворота підприємства позивача судом не встановлено обставин, які підтверджують, що відповідач перешкоджав та перешкоджає позивачу закрити вхідні ворота, як і форми здійснення таких перешкод.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Касаційна інстанція погоджується із висновком суду, що недоведення позивачем своїх вимог належними і допустимими доказами є підставою для відмови у задоволенні таких вимог, тому в частині зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу закрити вхідні ворота позов задоволенню не підлягає.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача замурувати двері в приміщенні 2-3 пл. 16,6 кв.м та в приміщенні 1-4 пл. 44.4 кв.м., які виходять на земельну ділянку по вул. Буковинській, 71-а в м. Чернівці.

Як встановлено судом з матеріалів інвентарної справи та робочого проекту на переобладнання приміщення учбових майстерень СШ № 32, в приміщенні 1-4 (нумерація за інвентарною справою, згідно з робочим проектом номер 9 приміщення готової продукції) дверей немає, а є в наявності вікно. Доказів наявності дверей у вказаному приміщенні позивач не надав, представники відповідача стверджують і це підтверджується документально, що у цьому приміщенні дверей немає, а є вікно.

Приміщенню № 2-3 згідно з інвентарною справою відповідає приміщення випічки кондитерських виробів (за робочим проектом приміщення № 5, у плані та монтажній схемі помилково вказано № 6). У цьому приміщенні відповідач дійсно зробив двері, які відображено на плані та монтажній схемі робочого проекту і які виходять на земельну ділянку позивача.

Судом встановлено з експертного висновку № 9/6/1885 від 04.042007 та листа від 09.07.2007 № 9/6/3762 Управління наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Чернівецькій області, що двері в приміщенні № 2-3 є евакуаційним виходом і встановлені на виконання п. 5.13 ДВІ І В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва".

У відповідності до ч. З ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а)          визнання прав;

б)          відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і
запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення
прав; в)          визнання угоди недійсною;

г)          визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування;

т) відшкодування заподіяних збитків:

д)          застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд дійшов обгрунтованого висновку,що факт наявності у приміщенні відповідача дверей, які виходять на земельну ділянку позивача, не є порушенням права останнього на земельну ділянку.

Вимога про замурування дверей не є тим способом захисту порушеного права, який передбачено законом (ст. 152 Земельного кодексу України).

Доводи позивача про те, що він є режимною установою і наявність дверей у відповідача, які виходять на його територію, порушують режим секретності, судом обґрунтовано не прийнято до уваги.

Зазначені  обставини не пов'язані зі здійсненням позивачем прав землекористувача.

Судом встановлено, що встановлення дверей відповідачем мало місце в листопаді 2006, однак ця обставина не вплинула на висновки спеціальної експертизи від 16.01.2007 щодо наявності у позивача умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, в результаті чого позивачу було видано спеціальний дозвіл від 17.01.2007 № ЧЦ2-2007-231 на провадження діяльності. пов'язаної з державною таємницею.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про державну таємницю" посадові особи та громадяни, винні в порушенні законодавства про державну таємницю, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як правомірно зазначив суд у разі порушення відповідачем (його працівниками) режиму секретності позивача, в тому числі й перебування на території позивача всупереч правилам пропускного та внутрішньооб'єктного режиму, позивач не позбавлений права ініціювати питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності відповідно законодавства.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог апеляційний господарський суд послався на своє право вийти за межі позовних вимог.

Разом з тим, касаційна інстанція не погоджується із застосуванням господарським судом апеляційної інстанції ст. 83 ГПК України з огляду на таке.

Надане ст. 83 ГПК України право господарському суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх  осіб з самостійними вимогами на предмет спору можливе у разі, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони, а таке клопотання у матеріалах справи відсутнє.

Крім того, предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, і об'єкту нерухомості не стосується. Право суду вийти за межі позовних вимог передбачає захист інтересів у межах заявленого предмету позову, а не його зміну, на що у суду апеляційної інстанції повноважень не було.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 у справі       № 10/34 господарського суду Чернівецької області скасувати.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 10.07.2007 залишити в силі.

Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд судових рішень в касаційному порядку, віднести на позивача.

Доручити господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

                    

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                              

                                        В. Цвігун