Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-627/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Франько
Категорія - 4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2011 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді Зубка К.А..
суддів Онуфрієва В.М., Новіцького Е.Й.,
при секретарі
за участі прокурора Єременка О.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника –адвоката ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого, не працює, проживає в АДРЕСА_3, судимого: 16.07.2003 року Олександрійським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України з випробуванням та з іспитовим строком 2 роки;
27.02.2004 року Олександрійським міськрайонним судом за ст.ст. 15 ч.1, 185 ч.3 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, звільнений 31.08.2005 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 12 днів,
засуджено до покарання за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь Міської лікарні №1 м.Олександрія вартість лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 1256 грн. 30 коп.
Вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у справі.
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 9 січня 2010 року, близько 19 год., в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті виниклих неприязних стосунків, умисно наніс кухонним ножем два удари в область спини ОСОБА_5, заподіявши йому тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани правої половини грудної клітини, правостороннього гемопневмотораксу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 139 від 24.02.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечні для життя в момент їх заподіяння, а також непроникаючого поранення правої половини грудної клітини, віднесені до категорії легких, з короткочасним розладом здоров'я на термін від 6 до 12 діб.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та направити справу на додаткове розслідування для перекваліфікації його дій із ст.121 ч.1 на ст.123 КК України. Обгрунтовуючи це тим, що завдав тілесні ушкодження ОСОБА_5 так як захищав свою вагітну сестру ОСОБА_6, тобто діяв в стані необхідної оборони.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити, змінивши кваліфікацію злочину з ч.1 ст.121 на ст.124 КК України, призначивши йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією зазначеної статті, звільнивши його з під варти із зали суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і в зв’язку із цим здійснене неправильне застосування кримінального закону. Так в ході досудового слідства та під час судового слідства свідок ОСОБА_6 стверджувала, що її брат ОСОБА_3 вдарив ножем в спину ОСОБА_5 захищаючи її, так як вона була вагітною. Тобто ОСОБА_7 захищаючи свою сестру діяв в стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції, прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.ст.22, 323, 324 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, які досліджені судом першої інстанції і відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оскаржуються.
Так міськрайонний суд правильно виходив із того, що вина ОСОБА_3 в скоєнні злочину підтверджується його власними показаннями наданими під час проведення досудового слідства та під час розгляду справи в суді першої інстанції, який винним себе визнав частково та пояснив, що в період з 6 по 9 січня 2010 року тимчасово проживав у свого знайомого ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 м. Олександрія. 9 січня 2010 року, близько 17 год., до ОСОБА_8 прийшла його сестра ОСОБА_6 та її співмешканець ОСОБА_9 Через деякий час ОСОБА_8 та мало знайомий йому ОСОБА_5 принесли горілку, яку всі присутні вживали в кухні при світлі каганця, оскільки електроенергія в селищі була відключена. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 виникла сварка, яка переросла в бійку. Він бачив, що його сестра ОСОБА_6 намагалась припинити бійку, утримуючи ОСОБА_5 за одяг, а ОСОБА_5 ударив її, загрожував нанести пошкодження залишком розбитої ним скляної пляшки, потім притис до газової плити. Знаючи, що його сестра вагітна, боячись що ОСОБА_5 заподіє шкоду її здоров'ю, захищаючи її він схопив кухонний ніж та наніс ОСОБА_5 кілька ударів в область спини, при цьому ніж зламався. Після цього бійка припинилась. Залишаючи квартиру, забрав частини ножа, яким заподіяв ушкодження ОСОБА_5, та викинув їх у яму по дорозі до с. Іванівка. Вважає, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він перебував у стані необхідної оборони, тому обвинувачення визнає частково / Т.1 а. с. 26-29, 35-36, 56-58/
Також його вина підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що 9.01.2010 року, близько 17 год., він, в стані алкогольного сп'яніння, прийшов в квартиру ОСОБА_8, де продовжував вживати горілку в компанії з ОСОБА_8, раніше не знайомим йому ОСОБА_9, та іншими особами, там же була сожителька ОСОБА_9, як тепер йому відомо - ОСОБА_6 Між ним та ОСОБА_9 виникла сварка, а потім бійка. Свої дії пам'ятає не чітко через сп'яніння. Відчув біль у спині, потім рукою нащупав та витяг з рани в спині ніж, сам дійшов додому і втратив свідомість. /Т.1 а. с. 41-44/. Свідка ОСОБА_6 яка пояснила, що 9.01.2010 року вона разом із сожителем ОСОБА_9 приходила до ОСОБА_8 на АДРЕСА_2. Там під час вживання алкогольних напоїв між незнайомим їй ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виникла сварка з приводу поведінки як раніше судимих. ОСОБА_9 вистрелив з самопалу, ОСОБА_5 пляшкою вибив у нього з руки самопал, обидва впали на підлогу. Потім ОСОБА_5, тримаючись за неї піднявся з підлоги, відштовхнув її до вікна та став придавлювати до газової плити, погрожуючи. ОСОБА_9 попередив його, що якщо він зачепить вагітну, тобто її, то тут і залишиться. Як пізніше їй стало відомо від брата ОСОБА_3, він наніс ОСОБА_5 удар ножем /Т.1 а. с.50/. Свідка ОСОБА_9, показання якого оголошені в судовому засіданні, який надав аналогічні показання / Т.1 а. с.52/.
Крім того його вина підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 139 від 24.02.2010 року, яким підтверджується, що ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани правої половини грудної клітини, правостороннього гемопневмотораксу, віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечні для життя в момент їх заподіяння, а також непроникаючого поранення правої половини грудної клітини, віднесені до категорії легких, з короткочасним розладом здоров'я на термін від 6 до 12 діб /Т.1 а. с. 67/, протоколом відтворення обстановки і обставин події під час проведення якого ОСОБА_3 показав про обставини заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та відтворив свої дії під час їх заподіяння /Т.1 а. с. 53-54 /, висновком судово-криміналістичної експертизи № 22 від 10.03.2010, яким підтверджується, що вилучені частини ножа раніше складали одне ціле /Т.1 а. с. 112 - 114/, висновком судово-імунологічної експертизи № 49 від 19.02.2010 року, яким підтверджується, що на вилучених светрі, шторах, куртці мається кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_5 та підсудного ОСОБА_3 / Т. 1 а. с.75 - 79/.
Висновок суду про винність засудженого у скоєнні злочину, ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів, а тому його дії правильно кваліфіковані за ст.121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Доводи апеляції засудженого та його захисника з приводу того, що в момент нанесення тілесних ушкоджень він перебував в стані сильного душевного хвилювання або в стані необхідної оборони, а суд при розгляді справи та при призначенні покарання це не врахував та невірно кваліфікував його дії за ст.121 ч.1 КК України є необґрунтованими та спростовуються викладеними вище матеріалами справи. Згідно висновку судової психологічної експертизи ОСОБА_3 в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не знаходився в стані сильного душевного хвилювання / Т.1 а. с. 245/. Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, із показів сестри засудженого ОСОБА_6 та показів потерпілого та свідків, вбачається, що її брат ОСОБА_3 наніс удари ножем ОСОБА_5 в момент, коли для неї не було реальної погрози з боку ОСОБА_5, а тому доводи засудженого та його захисника про те, що він завдав потерпілому тілесні ушкодження захищаючи свою вагітну сестру, тобто знаходився в стані необхідної оборони суперечать матеріалам справи.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, обставин що обтяжують та пом'якшують покарання –не встановлено, а тому із урахуванням всіх обставин справи у відповідності з вимогами ст.65 КК України призначив засудженому покарання у межах санкції ст. 121 ч.1 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його інтересах захисника –адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2011 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Судді: