Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-603/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Орінко
Категорія - 4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2011 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді Зубка К.А.,
суддів Онуфрієва В.М., Новіцького Е.Й.,
при секретарі
за участі прокурора Черниш А.Я.,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Куратори, Резінського району, Республіки Молдова, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працює, проживає АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_2 за те, що він 19.01.2011 року, близько 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку спальної кімнати, житлового будинку належного ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_2, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, в ході сварки, умисно наніс один удар ножем в живіт ОСОБА_4 В результаті ножового поранення ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини, поранення круглої зв'язки печінки та шлунково - хюдочної зв'язки, внутрішньо-черевної кровотечі, які згідно висновку судової медичної експертизи №36 від 7.02.2011 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікації своїх дій, просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому покарання не пов’язане із позбавленням волі, із застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням та з іспитовим строком на три роки, посилаючись на те, що суд не врахував пом’якшуючі обставин в справі і, зокрема, те, що він вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому завдану шкоду, в нього на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції –без зміни, виходячи з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимого ст.ст.22, 323, 324 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_2 у скоєні злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України за обставин, зазначених у вироку суду, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджені судом першої інстанції і відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оскаржуються.
Як вбачається із матеріалів справи і на це правильно послався районний суд засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину визнав повністю та пояснив, що 19.01.2011 року вранці поїхав в м. Бобринець у справах, звідки повернувся в стані алкогольного спяніння. В вечірній, під час того як продовжив вживати спиртні напої у своїх знайомих, до нього зателефонувала його сожителька ОСОБА_3 та попрохала прийти до неї додому і вигнати із будинку її колишнього чоловіка ОСОБА_4, який ображав її та дітей. Близько 21 год. він прийшов до домоволодіння ОСОБА_3, зайшов в будинок де в кімнаті спальні помітив п’яного ОСОБА_4, який сидів на дивані. Запропонував останньому вийти з будинку. В цей момент ОСОБА_4, підійшов до нього і штовхнув в груди, після чого він витягнув з карману складний ніж, який завжди носив із собою, і розклавши лезо, яке викидалось на пружині з рукоятки, один раз вдарив ним ОСОБА_4 в живіт. Від удару той застогнав, схопився рукою за живіт і присів, а він злякавшись, що наніс ножове поранення, кинув ніж на підлогу. В подальшому він та ОСОБА_3 надали ОСОБА_4 першу медичну допомогу, а саме: оглянули рану та на неї поклали пов'язку. В скоєному щиро кається.
Висновок суду про винність засудженого у вчинені злочину, ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів, а тому його дії правильно кваліфіковані за ст.121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції, відповідно до ст.65 КК України в повній мірі врахував, що він вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також фактично врахував і ті пом’якшуючі обставини, що пом’якшують покарання, зокрема: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання, суд врахував –скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння, а тому обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ізоляції ОСОБА_2 від суспільства, призначивши його мінімальне покарання у межах санкції вказаної статті кримінального закону. Підстави для застосування ст.75 КК України у справі відсутні.
Враховуючи, що доводи викидані в апеляції засудженого не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 –без зміни.
Судді: