Справа № 2-1853/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.

Провадження № 22-ц/0390/1888/11

Категорія:46      Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 листопада 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Свистун О В

суддів -  Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,

при секретарі Кузьмич І.П.,

з участю :  представника відповідача ОСОБА_1.,

      третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя

         за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року,

                                         в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 просив вказане рішення скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Виділено та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним по Ѕ частині право приватної власності на незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку площею 0,3571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення  особистого підсобного господарства, що знаходиться АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 - 850 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що в позові слід відмовити, оскільки спору між сторонами щодо спільного майна немає, вони зареєстровані за однією ж адресою в спірному житловому будинку. А даний позов позивач подала в суд, оскільки з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 рішенням суду стягнуто борг і на майно відповідача накладено арешт.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній наведених.

Представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що  за час спільного проживання сім’єю за спільні кошти було придбано майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку площею 0.3571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення  особистого підсобного господарства, що знаходяться АДРЕСА_1 а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4  16 липня 1988 року було зареєстровано шлюб, який 18 січня 2006 року було розірвано (а.с. 15)

Судом першої інстанції встановлено, що за час спільного проживання сторони придбали незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку площею 0.3571 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення  особистого підсобного господарства, що знаходяться АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 23 березня 2001 року (а.с.7-8, 12-15, 18).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу (далі – СК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З ч. 1 ст. 70 СК України вбачається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

          Таким чином, задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що незавершений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка площею 0.3571 га є спільною сумісною власністю подружжя і частки подружжя в цьому майні є рівними.

  Крім того, з даним рішенням суду як позивач так і відповідач погодилися.

 Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5 щодо відсутності предмета спору між сторонами не заслуговують на увагу, оскільки власником майна в реєстраційних документах вказано тільки відповідача, а позивач вважає, що має право на частку в спільному майні подружжя і законом таке право не забороняється.

 Покликання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на строки позовної давності не відповідають вимогам цивільного законодавства, оскільки позивач, маючи право на частку в майні подружжя,  вважає, що при виконанні рішення суду щодо стягнення боргу із ОСОБА_4 можуть бути порушенні її права. Отже, в даному випадку строки позовної давності позивачем не порушені.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що визначенням часток в майні подружжя права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 не порушенні.

        Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 219 ЦПК України, колегія суддів

                                               у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 - відхилити.

         Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді