Судове рішення #19229031

Справа №  22ц-2291/11  

Копія


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 жовтня 2011 року                                                                               м. Хмельницький


Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

       апеляційного суду Хмельницької області

          в складі: головуючої –судді Варвус Ю.Д.,

       суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.,

               при секретарі: Гриньовій А.М.

за участю: ОСОБА_1, представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2291 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Красилівського районного суду від 10 березня 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, виселення і зняття з реєстрації.  

         Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

         ПАТ КБ „ПриватБанк”, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказувало, що, відповідно до укладеної кредитної угоди від 12 червня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 34000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення 11 червня 2013 року. На забезпечення виконання зазначеної угоди сторони 12 червня 2008 року  уклали договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав у заставу в’язальні машини „ПА 833” в кількості 10 шт. В цей же день був укладений і договір іпотеки, згідно якого відповідач передав у іпотеку будинок загальною площею 167,8 кв.м, розташований за адресою:  АДРЕСА_1. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 20 серпня 2010 року утворилась заборгованість, яка становить 48896,70 доларів США. Банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави та іпотеки шляхом   їх   продажу, а  також  виселити  з  житлового будинку відповідача зі зняттям останнього з реєстраційного обліку.

____________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Федишин Л.В.                                                                      Справа № 22ц-2291

Доповідач: Варвус Ю.Д.                                                                                                              Категорія № 19, 27

Заочним рішенням Красилівського районного суду від 10 березня 2011 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою № 233489-SOGL від 12 червня 2008 року в розмірі 48896,70 доларів США (основний борг –19261,09 доларів США; відсотки – 17277,02 доларів США; штраф (фіксована частина) –31,68 доларів США; штраф (процентна складова) –2326,91 доларів США) звернуто стягнення на:

- предмет застави, а саме: в’язальні машини „ПА 833” в кількості 10 шт., шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ „ПриватБанк” договору купівлі-продажу предмету застави від імені ОСОБА_1;

- предмет іпотеки: будинок АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „ПриватБанк” з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і надання всіх повноважень ПАТ КБ „ПриватБанк” для здійснення продажу вказаного майна за початковою ціною 84931 грн., як предмета іпотеки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” судовий збір у розмірі 854 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк” не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і зазначаючи, що судом не прийняті до уваги вимоги ч.3 ст. 109 ЖК УРСР, якими передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому. Крім того, законом та умовами договору передбачено обов’язок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателю –ПАТ КБ „ПриватБанк”, однак дана позовна вимога судом не розглядалась, що робить неможливим виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет застави.

Апеляційна скарга ПАТ КБ „ПриватБанк” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 12 червня 2008 року між сторонами була укладена кредитна угода про надання кредиту в сумі 34000 доларів США на строк до 11 червня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом  у розмірі 18 відсотків на рік на суму залишку заборгованості.

В забезпечення виконання позичальником умов зазначеної кредитної  угоди між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 12 червня 2008 року, відповідно до умов якого відповідач надав у  заставу належні йому на праві приватної власності в’язальні машини „ПА- 833” в кількості 10 шт. Також 12 червня 2008 року між цими ж сторонами укладено договір іпотеки, яким в іпотеку відповідачем надано належний йому житловий будинок з прибудовою по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов і надаючи право ПАТ КБ „ПриватБанк” на звернення стягнення на зазначене заставлене та іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 12 червня 2008 року та його продажу від імені ОСОБА_1, суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання обов’язку щодо погашення кредиту, в зв’язку з чим  станом на 20 серпня 2010 року заборгованість перед позивачем склала 48896,70 доларів США.  

Даний висновок суду підтверджується матеріалами справи, відповідає вимогам закону і рішення суду в цій частині задоволення позовних вимог сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений  сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З ст. 109 ЖК України.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. З ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги обґрунтовано були залишенні судом першої інстанції без  задоволення і доводи апеляційної скарги даного висновку суду не спростовують.

       Безпідставними є вимоги апеляційної скарги щодо задоволення вимог про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою на земельну ділянку по АДРЕСА_1, оскільки зазначена земельна ділянка не є предметом іпотечного договору від 12 червня 2008 року.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про передачу заставленого майна в заклад.

Відповідно до положень ст.44 Закону України „Про заставу” заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно п.17.12 договору застави майна від 12 червня 2008 року, укладеного між сторонами, у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором та (або) заставодавцем зобов’язань за цим договором, заставодавець  зобов’язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому передачі, що підписується сторонами.

Оскільки заставлене майно - в’язальні машини „ПА- 833” в кількості 10 шт., знаходяться в розпорядженні заставодавця, який ухиляється від передачі його заставодержателю та виконання в цій частині договору застави (п.п.17.12, 17.13, 17.14), що не уможливлює звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині –скасуванню.

          Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду від 10 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо передачі заставного майна в заклад скасувати. Ухвалити в цій частині позову нове рішення.

Передати в заклад публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1  належне йому на праві власності заставне  майно, а саме:

1.  В’язальну машину ПА-833 с/н 1, 1991 року випуску;

2.  В’язальну машину ПА-833 с/н 2, 1991 року випуску;

3.  В’язальну машину ПА-833 с/н 13, 1991 року випуску;

4.  В’язальну машину ПА-833 с/н 14, 1991 року випуску;

5.  В’язальну машину ПА-833 с/н 27, 1991 року випуску;

6.  В’язальну машину ПА-833 с/н 32, 1991 року випуску;

7.  В’язальну машину ПА-833 с/н 60, 1991 року випуску;

8.  В’язальну машину ПА-833 с/н 75, 1991 року випуску;

9.  В’язальну машину ПА-833 с/н 76, 1991 року випуску;

        10. В’язальну машину ПА-833 с/н 78, 1991 року випуску.

        Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” витрати по оплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.

         В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

        Головуюча: (підпис)

                  Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                             Ю.Д. Варвус
























Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація