Справа №  22ц-3056/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 вересня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

                 в складі: головуючого –судді Ярмолюка О.І.,

                                              суддів: Юзюка О.М., Власенка О.В.,

                                                    при секретарі: Лапку Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3056 за апеляційною скаргою приватного орендного підприємства „Реал” на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного орендного підприємства „Реал” про визнання недійсним договору оренди землі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

          У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПОП „Реал” с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди землі, вказуючи, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га., і у березні 2006 року домовляючись з відповідачем про укладення договору оренди цієї землі було визначено строк такої на 5 років, у 2010 році вона отримала свій примірник договору оренди та з’ясувала, що він укладений на 10 років, розмір орендної плати встановлений 1,5%, що суперечить Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року. Крім того, оскаржуваний договір не містить додатків, які є невід’ємною його частиною, а саме –плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастрового плану земельної ділянки, акту приймання-передачі об’єкта оренди.  

          Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 23 червня 2011 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПОП „Реал” з рішенням не погоджується, просить скасувати та відмовити в позові повністю з інших підстав. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 3 ч. ч. 1, 4 ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, ч. 1 ст. 760 ЦК України. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що при укладанні договору оренди було визначено об’єкт оренди, місце його розташування та розмір, що є істотними умовами угоди, не звернуто увагу, що сторони виконують умови договору оренди.  

______________________________________________________________________________________

   Головуючий у першій інстанції –Андрощук Є.М.                                                  Справа № 22ц-3056

   Доповідач –Юзюк О.М.                                                                                       Категорія № 19, 23

          Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

          Ч. 1 ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог,  виходив з того, що при укладенні договору оренди сторони не досягли згоди по істотних умовах договору, тому він є неукладеним і, тому не може бути визнаний недійсним.

           Вказані висновки відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

          Встановлено, що в березні 2006 року між ОСОБА_1 та приватним орендним підприємством ”Реал"  укладено  договір оренди щодо 2, 00 га земельної ділянки для товарного виробництва, розташованої на полі с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області.

          Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.          

         Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав до визнання договору оренди недійсним, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

          Так, згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

          Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

            Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

           Проте всупереч вказаних норм до типового договору оренди землі не долучено плану або схеми земельної ділянки, які передаються в оренду, її кадастровий план та акт визначення межі земельної ділянки у натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості; сторони не дійшли згоди щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, хоча така інформація про об'єкт оренди  є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

            Отже, оскаржуваний позивачем типовий договір оренди землі не містить необхідної інформації про об'єкт оренди, як однієї з істотних умов договору оренди землі, а тому такий договір не можна вважати укладеним, він не породив для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення під час його документального оформлення.

           У разі передчасної передачі майна на виконання юридично ще не укладеного договору право на це майно в набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, установленому главою 83 ЦК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

           Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р., відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним,  оскільки таке положення суперечить змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, що є чинною з 1 січня 2004 року та згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.          

          Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази чи обставини, які б спростовували висновки суду першої інстанції.     

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів  

                                                                       ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного орендного підприємства „Реал” відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2011 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді             /підписи/

           З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                  О.М. Юзюк