НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2011 року справа № 2/0312/1028/11 м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням
судді Федонюк С.Ю.,
при секретарі Навроцькій М.Р.,
з участю
представника органу опіки і піклування ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5, про розірвання договору дарування,
встановив :
31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до своєї дочки ОСОБА_4 про розірвання договору дарування квартири по АДРЕСА_1 на підставі ст.727 ЦК України. Позов мотивували тим,що вони 04 грудня 2001 року придбали вказану квартиру і планували її в майбутньому передати у власність внучці ОСОБА_6. 20 лютого 2002 року вони подарували зазначену квартиру відповідачці ОСОБА_4 для проживання в цьому житлі сім»ї дочки. Оскільки на даний час відповідач ОСОБА_4 створила загрозу безповоротної втрати спірної квартири ,бажаючи її відчужити для вирішення незрозумілих фінансових питань її чоловіка, що не пов»язані з благополуччям її сім»ї, та враховуючи,що квартира має для них велику немайнову цінність –згадки про народження і виховання внуків, тому просять розірвати договір дарування квартири, укладений 20 лютого 2002 року між ними та ОСОБА_4
Ухвалою суду було залучено до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача чоловіка відповідачки ОСОБА_5, який зареєстрований у даному помешканні, та для захисту інтересів неповнолітньої ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, - орган опіки і піклування Нововолинської міської ради.
В судове засідання сторони та третя особа не з»явилися, подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов підтримують з підстав,наведених у позовній заяві, відповідач ОСОБА_4 та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 позов визнають повністю.
Судом відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем на підставі ст.174 ЦПК України , оскільки визнання позову суперечить закону та порушує права та інтереси неповнолітньої дочки відповідачки.
Дослідивши матеріали цивільної справи, подані сторонами докази в їх сукупності та проаналізувавши норми закону,що регулюють спірні правовідносини, заслухавши висновок представника органу опіки і піклування, яка заперечила щодо задоволення позову,суд прийшов до висновку,що позов не підлягає до задоволення.
Як вбачається з копії договору дарування (а.с.6) ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подарували квартиру по АДРЕСА_1 20 лютого 2002 року.
На час виникнення правовідносин між сторонами з приводу укладення договору дарування діяли норми Цивільного Кодексу 1963 року. Відповідно до ч.І ст. 243 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Судом встановлено, що при посвідченні договору дарування дотримана відповідно до ст. 244 ЦК України нотаріальна форма. Будь-яких порушень судом не встановлено.
Укладений договір дарування є безоплатним , ніякі умови при його укладанні сторонами не обговорювалися , жодна із сторін на себе ніякі зобов»язання при його укладанні не брала. Договір було укладено у відповідності з вимогами ст.243 ЦК України .
Цивільний Кодекс України ( в редакції 1963 року ), який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, не передбачав розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були обґрунтовані ст.727 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Підстави для розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника передбачені ч.1-3 ст.727 ЦК України.
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей , якщо : ч.І - обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я , власності дарувальника , його батьків , дружини ( чоловіка) або дітей ; ч.2 - обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка , що має для дарувальника велику немайнову цінність ; ч.З- внаслідок недбалого ставлення обдарованного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно ушкоджена.
Відповідно до ч.4 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред»явлення вимоги дарунок є збереженим.
Як встановлено ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дійшов висновку про те, що будь-які докази для розірвання договору дарування, передбачені ч.1-3 ст.727 ЦК України, позивачами не надані, не зазначено, коли фактично стало відомо про порушення прав позивачів, що давало би можливість визначити, чи дотримано ними строк позовної давності при зверненні до суду, також не наведено реальних доказів створення загрози безповоротної втрати квартири, не надано інформації, чи дарунок збережено, чи не перебуває спірна квартира під арештом чи у заставі, що може зачепити інтереси третіх осіб, а самі по собі вимоги, обгрунтовані ст.727 ЦК України, не можуть бути підставою для розірвання договору.
Відповідно до ч.І. ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність.
Згідно з ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом.
Крім того, відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з письмових заяв сторін, відповідачкою ОСОБА_4 та третьої особою на стороні відповідача - її чоловіком ОСОБА_5 і в попередньому і в судовому засіданні повністю визнаються позовні вимоги позивачів. Отже, фактично спору між сторонами не існує, тому в них відсутні перешкоди вирішити питання щодо повернення майна батькам у добровільному, позасудовому порядку.
Твердження позивачів про те, що підставою для розірвання договору дарування спірної квартири є її велика немайнова цінність як згадки і спогади про місце народження і виховання внуків, а відповідачка створює загрозу безповоротної втрати дарунка, суд не приймає до уваги, оскільки, дані твердження являються необгрунтованими та безпідставними і всупереч ст. 60 ЦПК України не підтверджуються жодними доказами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що хоча позивачами і пропущено строк позовної давності звернення до суду з вимогами про розірвання договору дарування, однак судом також встановлено ,що відсутні підстави в порядку ЦК України ( в редакції 1963 року ), та ч. 2 ст. 727 ЦК України ( в редакції 2003 року) для розірвання договору дарування від 20.02.2002 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.
Керуючись ст. 10,11,60, 174,212-215,218 ЦПК України, ст.243,244 ЦК України (1963 р.), ст.727,728 ЦК України (2003 року), суд,-
вирішив :
У позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5, про розірвання договору дарування відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий