Справа № 2-397/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р.                               Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді:                               Галич Ю.  М.

при секретарі:                                                Яременко І.Ю.,

представника відповідача:                            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Станіславчицької сільської ради, про визнання права на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_2, посилаючись на те, що як видно із погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки та довідки Станіславчицької сільської ради  житловий АДРЕСА_2, 1947 року побудови, відносився до майна колгоспного двору, а з 30 квітня 1988 року до двору робітників та службовців головою та єдиним членом якого був ОСОБА_4.  

Рішенням №22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради встановлено право власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 за ОСОБА_4.   

Рішенням 15 сесії 5 скликання Станіславчицької сільської ради №131 від 03 липня 2008 року «Про упорядкування нумерації будинків по вулицях АДРЕСА_2.

10 червня 2002 року в Станіславчицькій сільській раді  ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_2. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Станіславчицької сільської ради Кравець С.П. за реєстром №22.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Станіславчик Ставищанського району Київської області помер ОСОБА_4, спадщину після його смерті якого прийняв він, його брат і спадкоємець за вказаним заповітом ОСОБА_2 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, який в 6-ти місячний термін робив поминальні обіди в будинку, взяв особисті документи належні померлому, розпорядився речами спадкодавця, погасив заборгованості за комунальні платежі, проте юридично своїх прав не оформив.

Вважає, що ОСОБА_4 за життя набув право власності на  житловий АДРЕСА_2  в силу  статей 100, 101 ЦК УРСР (1963 р.),  статей 16, 17 Закону України “Про власність”, які діяли на час визнання за ним права власності  сільською радою, а тому це право увійшло до складу спадщини, яка відкрилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті останнього.

Житловий будинок загальною площею 46,8 кв. метри, житловою площею 23,9 кв. метри, вартістю 29092 гривні. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку не приватизована.

Станіславчицька сільська рада свідоцтва про право власності на ім’я померлого не видала, що позбавляє його можливості оформити свої спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.

Позивач просить суд визнати за ним право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на вищезазначений житловий будинок.

Позивач та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, ОСОБА_6 надіслав до суду повідомлення, відповідно до якої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Станіславчицької сільської ради ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Суд, розглянувши матеріали справи, усну заяву відповідача –Станіславчицько сільської ради ОСОБА_1 про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Проте, свідоцтво про право власності Станіславчицькою сільською радою на вищевказаний будинок на ім’я ОСОБА_4 не видавалось і сільська рада відмовила позивачам у видачі такого свідоцтва на ім’я ОСОБА_4 оскільки первинна видача свідоцтв на право власності вказаним Типовим положенням на ім’я померлих не передбачена.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 за життя набув право власності на вищевказаний будинок і оскільки відповідачем позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач Станіславчицька сільська рада до пред’явлення позову про визнання права на спадщину за заповітом і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов’язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1  ЦК України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на житловий АДРЕСА_2, загальною площею 46,8 кв. метри, житловою площею 23,9 кв. метри, вартістю 29092 (двадцять дев'ять тисяч дев'яносто дві) гривні.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                Ю.  М.  Галич