ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.03.08 р. Справа № 29/38
Господарський суд Донецької області, у складі судді Гаврищук Т.Г.при секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський ц?ементний завод - Пушка” м. Крама?торськ
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна адміністрація залізничного транспорту України м. Київ
про стягнення 18582,48 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Кублицька В.С. – довір.
від відповідача –– Гомонов Є.О. – довір.
від Державної адміністрації залізничного транспорту України - не з’явився
Суть спору:
Позивач, Відкрите акціонерне товариств “Краматорський цементний завод - Пушка”, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення 18582,48 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідачем до плати за перевезення вантажів неправомірно застосовано коефіцієнт 1,698 і як наслідок безпідставно списана сума ТЕХПД у розмірі 18582,48 грн. за період з 01.05.2007 р. по 14.05.2007 р., та на ст.ст. 5, 315 Господарського кодексу України.
Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на сплив позовної давності, встановленої ст. 136 Статуту залізниць України, та на ст.ст. 9, 267 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 11.03.2008 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну адміністрацію залізничного транспорту України “Укрзалізниця”.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, письмових пояснень стосовно спору не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 26004 від 29.11.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом наведеного договору є надання позивачеві послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 2.3 цього договору відповідач взяв на себе зобов’язання здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з позивачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати останньому відповідні розрахункові документи через станцію Краматорськ. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відповідач відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду.
Згідно до п. 2.3 договору позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок Залізниці.
За правилами п.п. 3.1 п. 3 наведеного договору плата за перевезення визначається у відповідності до розділу 4 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.
Пунктом 3.2 договору № 26004 від 29.11.2005 р. встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг відповідач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і виконавчих документів.
За приписами п.п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції 24.11.2000 р. за № 864/5, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги. Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.
При здійснені перевезення вантажів у період з 01.05.2007 р. по 14.05.2007р. відповідачем розмір провізної плати був визначений із застосуванням коефіцієнтів відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 356 від 28.04.2007р.
Відповідачем провізна плата за спірні перевезення в розмірі 18582,48 грн. (з урахуванням ПДВ) була списана з особового рахунку позивача по Єдиному ТехПД із суми попередньої оплати, що засвідчується відповідними Переліками № 288 за 04.05.2007 р., № 196 за 05.05.2007 р., № 234 за 06.05.2007 р., № 266 за 07.05.2007 р., № 270 за 08.05.2007 р., № 264 за 09.05.2007 р., № 272 за 10.05.2007 р., № 254 за 11.05.2007 р., № 156 за 12.05.2007 р., № 156 за 12.05.2007 р., № 213 за 13.05.2007 р., № 282 за 14.05.2007 р., та не оспорюється сторонами.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт“ від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Підпунктом "а" пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 ”Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” визначено, що тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлює Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном.
Міністерством транспорту та зв’язку України було прийнято наказ від 28.04.2007 р. № 356 “Про затвердження Розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”. Наведений наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 травня 2007 р. за N 458/13725 та набрав чинності 15.05.2007 р.
Статтею 3 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 року N 493/92 встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки наказ Міністерства транспорту та зв’язку № 356 від 28.04.2007 р. набрав чинності 15.05.2007 р., то відповідач, при здійсненні з позивачем розрахунків за перевезення вантажів, мав право застосовувати передбачені цим наказом коефіцієнти тільки з 15.05.2007 р.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем при здійсненні розрахунків за перевезення вантажів у період з 01.05.2007р. по 14.05.2007 р. було неправомірно застосовано коефіцієнти згідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку № 356 від 28.04.2007 р., внаслідок чого з особового рахунку позивача було зайво списано 18582,48 грн.
Відповідач надав заяву про застосування шестимісячного строку давності, встановленого ст. 136 Статуту залізниць України.
Частиною другою статті 9 Цивільного Кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Статтею136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (п. ж. ч.2 ст.134 ).
З матеріалів справи вбачається, що обставиною, що спричинило подання позову у цій справі стало списання відповідачем коштів з особистого рахунку позивача у період з 01.05.2007р. по 14.05.2007р. Позивачем позов про стягнення надлишкової списаної суми коштів в розмірі 18582,48 грн. поданий 22.02.2008р., тобто поза межами строку позовної давності.
За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності. Позивач не надав доказів, що засвідчують наявність поважних причин пропущення позовної давності.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Слід також зазначити, що Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.11.2007 N 01-8/917 зазначив, що строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, і становлять шість місяців.
Верховний суд України у постанові від 16.05.2006р. по справі № 17/160 також зазначив, що відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,267 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст. 136 Статуту залізниць України, ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерног?о товариства “Краматорський цементний завод - Пушка” до Державного підприємс?тва “Донецька залізниця” про стягнення 18582,48 грн.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Гаврищук Т.Г.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 02.04.2008 р.