Справа № 2-265/11 Головуючий у 1 інстанції:Невар О.В.

Провадження № 22-ц/0390/1832/11

Категорія:37 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого            -          судді Мудренко Л.І.

суддів                    -          Антонюк К.І., Русинчука М.М.

при секретарі           -          Семенюк О.А.

з участю:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4

представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, про визнання права власності на ј частину спадкового майна та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3  про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 вересня  2011 року,  

                                                      в с т а н о в и л а :

Рішенням Маневицького районного суду від 26 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1 Волинської області –Ѕ частки, що належала ОСОБА_7.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1 Волинської області, які належали на праві спільної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відмовити.   

          В апеляційній скарзі третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції і  ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на ј  частину спадкового майна та задовольнити її позовні вимоги і визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті діда ОСОБА_8,  посилаючись на  порушення норм матеріального та процесуального права.

          В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просили рішення суду залишити без змін.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.          

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину спадкового майна та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що   позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, після смерті діда ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину у встановлений законом строк не прийняла.   

Висновки суду ґрунтуються на встановлених в судовому засіданні обставинах та вимогах закону.

Так, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Волинської області належав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_7 не складала. Спадкоємцями за законом після її смерті є діти спадкодавця –позивач ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та чоловік спадкодавця ОСОБА_8

З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_2 до смерті матері ОСОБА_7, приїхавши  в смт.  Маневичі , доглядала за нею, а також після її смерті продовжувала проживати разом з вітчимом ОСОБА_8 протягом кількох місяців АДРЕСА_1 доглядаючи за ним, допомагала йому по господарству, проводила ремонтні роботи. З грудня 2008 року ОСОБА_2 постійно проживає в смт. Маневичі. За її кошти проведено поховання ОСОБА_8

За таких обставин, відповідно до положень ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), які були чинними на час відкриття спадщини, суд дійшов правильного висновку, що позивач після смерті матері ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Чоловік спадкодавця ОСОБА_8 також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_7 спадщини не прийняв.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 За життя останній 30.10.1991 року склав заповіт, згідно якого належне йому будинковолодіння АДРЕСА_1 заповів внучці ОСОБА_4

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 зі спадкодавцем спільно не проживала, у встановлений законом термін заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини не подавала. Отже, відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 як спадкоємець після смерті діда ОСОБА_8 спадщину у встановлений законом строк не прийняла. Та обставина, що ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини була зареєстрована  АДРЕСА_1, не спростовує правильності висновку суду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 після смерті батька ОСОБА_8 прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом строк подав відповідну заяву в нотаріальну контору (а.с.116).    

Згідно вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини в даній справі, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 є правильним.

Наведені в апеляційній скарзі доводи буди предметом перевірки суду першої інстанції і їм дана вірна правова оцінка.

Таким чином, апеляційна скарга третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –ОСОБА_4 до задоволення не підлягає і підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, постановленого з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

                                                      У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –ОСОБА_4 відхилити.  

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року у даній справі залишити без змін.          

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий  

          Судді