КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2007                                                                                           № 10/130

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                     Семеняк Т.В.  

 За участю представників:

 від позивача - Черненок Г.І. (дов. від 31.08.2007 р., б/н);

 від відповідача - Пархоменко М.І. – голова правління;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Михайло-Коцюбинського споживчого товаристваПриватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2007

 у справі № 10/130 (Пашкіна С.А.)

 за позовом                               Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт”

 до                                                   Михайло-Коцюбинське споживчого товариства

             

                       

 про                                                  стягнення заборгованості 37830,34 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.05.2007 р. по справі № 10/130 позов Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт” (далі – позивач, ПВКП “Профіт”) до Михайло-Коцюбинського споживчого товариства (далі – відповідач, Михайло-Коцюбинське СТ) про стягнення заборгованості 37 830,34 грн. задоволено частково. Так, стягнуто з Михайло-Коцюбинського СТ на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт” 24 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 240,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Михайло-Коцюбинське споживче товариство, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Михайло-Коцюбинського споживчого товариства на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт” 24 000, грн.. безпідставно отриманих кошів та судових витрат, у зв’язку із чим в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме, ст.. 1212 Цивільного кодексу України.

Приватне виробничо-комерційне підприємство “Профіт” надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Михайло-Коцюбинського споживчого товариства без задоволення, а спірне рішення від 31.05.2007 року – без змін.

Ухвалою від 09.07.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Михайло-Коцюбинського споживчого товариства до провадження та призначив її розгляд на 03.09.2007 року.

В судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

08.04.2005 року між Михайло-Коцюбинським споживчим товариством (Продавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Профіт” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу не житлового будинку, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул.. Шевченка, буд.. 56.

Відповідно до. п. 3 договору, вартість нежитлової будівлі становить 58 300,00 грн., з яких 24 000,00 грн. покупець перерахував на рахунок продавця, згідно довідки, виданої Михайло-Коцюбинським споживчим товариством від 07.04.2005 року № 26 до підписання договору, а решту суми 34 300,00 грн. покупець зобов’язується перерахувати до 08.06.2005 року, при цьому, сума продажу є остаточною та змінам не підлягає.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.11.2005 року у справі № 8/242 за позовом Михайло-Коцюбинського споживчого товариства до Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт” вказаний договір купівлі-продажу від 08.04.2005 року було розірвано.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного, вказане нерухоме майно є власністю відповідача та знаходиться у нього в користуванні.

Однак, суму в розмірі 24 000,00 грн. Михайло-Коцюбинське СТ позивачеві не повернуло, вважаючи вказану суму завдатком, який не підлягає поверненню, оскільки договір купівлі-продажу було розірвано через його невиконання позивачем.

Згідно ст.. 546 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримуванням, завдатком.

Стаття 571 Цивільного кодексу України передбачає, що завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Умовами договору визначено, що сума сплачена позивачем на користь відповідача при укладенні договору купівлі-продажу є частковою оплатою нерухомого майна, яке було предметом договору, а не завдатком.

Таким чином, сума в розмірі 24 000,00 грн. не є забезпеченням виконання зобов’язання, а тому підлягає поверненню у зв’язку із розірванням договору.

Оскільки на час розгляду справи відповідач не повернув вказану суму, то в цій частині позовні вимоги ПВКП “Профіт” підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з Михайло-Коцюбинського споживчого товариства збитки в розмірі 13 830,34 грн., що були сплачені за договором від 12.05.2005 року № 199, за ремонт покрівлі придбаної нежитлової будівлі.

Вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 договору, право власності на придбану не житлову будівлю у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору та повного розрахунку.

Оскільки повний розрахунок за договором зроблено не було, то право власності на зазначену не житлову будівлю залишилось у відповідача.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За таких обставин, позивач, не будучи власником не житлової будівлі, не мав права вчиняти щодо неї будь-яких дій.

Крім того, відповідно до ст.. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Право на відшкодування збитків має особа, якій їх завдано у результаті порушення її цивільного права.

Отже, витрати по ремонту покрівлі, сплачені за договором від 12.05.2005 року № 199, не є збитками в розумінні ст.. 22 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Михайло-Коцюбинське споживче товариство не довело правомірність утримання безпідставно одержаних коштів в сумі 24 000,00 грн., а, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 31.05.2007року по справі № 10/130 за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства “Профіт” до Михайло-Коцюбинського споживчого товариства про стягнення заборгованості 37 830,34 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Михайло-Коцюбинського споживчого товариства  –  без задоволення.

2.          Справу № 10/130 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 04.09.07 (відправлено)