ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.03.08р. | Справа № А38/57-08 |
за позовом Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська
про визнання дій неправомірними, скасування акту та рішення
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар с/з Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача: Несінов О.М. паспорт АЕ 668715 від 26.07.1997 р.
Від відповідача: Гула Г.М. дов. № 8210/9/10-016 від 17.05.2007 року
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - Відповідач) про визнання незаконною перевірки та скасування акта перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0001232303/017517/10/23-325 від 26.09.2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність проведення перевірки та нарахування податковою інспекцією фінансових санкцій та на відсутність порушень в діях Позивача.
Представник Відповідача проти позову заперечує посилаючись на правильність та законність проведення перевірки та порушення позивачем п. 1, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№1776-ІІІ від 01.06.06р. (надалі –Закон про РРО).
В судовому засіданні, проведеному 13.03.2008 року, допитані свідки: з боку Позивача –Перекрест В.О., з боку Відповідача –Єфименко Іван Сергійович.
Провадження по справі № 38/57 -08 порушено 27.12.07 р., в результаті отримання за підсудністю адміністративної справи № 2 а-124/2007 р. із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
21.09.2006 року співробітниками ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено перевірку Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт перевірки № 001129 від 21.09.2006 року.
У вищевказаному акті зроблено висновок про порушення Позивачем п. 1, 13 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 року № 1776. А саме:
1. не проведення розрахункових операцій через РРО на суму 1210, 00 грн.
2. невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному Х- звіті на суму 4599, 60 грн.
26.09.2006 року начальником ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення № 0001232303/017517/10/23-325 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 29 048, 20 грн.
Суд задовольняє адміністративний позов частково з огляду на наступне.
Щодо правомірності проведення перевірки , то суд зазначає, що згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-ХІІ (надалі –Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно ст.11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст.11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні»
Ч.1 ст.15 Закону про РРО встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Ст.16 Закону про РРО передбачає, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким чином, поняття позапланової виїзної перевірки, визначеної ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюється на перевірки по дотриманню вимог Закону про РРО, яку було проведено податковим органом.
У відповідності до вищезазначеного, податкові органи мали право проводити перевірку позивача, згідно з затвердженим керівництвом податкових органів планом графіком проведення перевірок та залучених направлень.
Однак, як зазначено в акті перевірки, остання розпочалася в 14 -05 21.09.06 року та закінчилася о 16 -50 в той же день. При умові, що проводилася перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, є недоведеним податковим органом відповідно до ст. 71 КАСУ, здійснення розрахункової операції саме під час проведення перевірки. Як зазначає позивач, та не спростовує відповідач та підтверджують свідки, допитані в процесі розгляду справи, працівники податкової інспекції здійснили розрахункову операцію на суму 1210 ,00 грн. близько 11 години 21.09.06 р., задовго до початку проведення перевірки. Законодавством , на яке посилається відповідач не передбачена можливість проведення перевірки РРО податковим органом з перервою в часі . Крім зазначеного, суд враховує при цьому аргумент позивача, про відсутність електроенергії , та на непрацюючий РРО.
При цьому, визначальним є вручення грошових коштів без проведення через РРО задовго до початку перевірки.
Зазначене узгоджується із ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», де реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
При розгляді даної справи суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд вважає , що посилання відповідача на порушення п.1,13 ст. 3 Закону України „ Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг „ при викладених обставинах, є недоведеним та необґрунтованим. Це ж стосується і невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному Х –звіті.
Єдиним доказом наявності суми в розмірі 4599,64 грн. як суми невідповідності , слугує акт перевірки , складений податковим органом. При наявності оскарження дій податкового органу, відсутності будь –яких інших доказів на підтвердження зазначеної суми, вимоги позивача стосовно визнання акту перевірки незаконним, вважати зазначений акт , як безумовний доказ на підтвердження суми невідповідності , немає підстав. В матеріалах справи відсутній акт опису наявної готівки, будь –які інші докази в підтвердження суми невідповідності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідачем окрім акту перевірки, направлення, та плану перевірки не надано жодних доказів на підтвердження своєї позицій та обставин, викладених в акті перевірки
Виходячи з вищевикладеного, суд знаходить достатньо підстав для часткового задоволення позову, відмовляючи позивачеві в визнанні незаконної перевірки, та акту перевірки.
Відповідно до ст.17 п.1,ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Акт перевірки –це документ який складається особами, які проводили перевірку, та фіксує факт її проведення та результати.
Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України „ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 р. № 02 -5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Акти ненормативного характеру ( індивідуальні акти) породжують права і обов’язки тільки у того суб”єкту , якому вони адресовані.
Акт перевірки не є актом індивідуальної дії, він не містить приписів чи вимог про зобов'язання виконання будь –яких дій , не має обов’язкового характеру , тому не може оскаржуватися в суді.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково .
Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001232303/017517/10/23 -325 від 26.09.06 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанова в повному обсязі складена 02.04.08 р.