Справа № 22-1414/06р.                                                         Головуюча у 1-й інстанції - Зима І.Є.

Категорія справи - 40                                                     Доповідач в апеляційній інстанції - Цяцяк Р.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Кота І.Н.,

суддів Павлишина О.Ф. і Цяцяк Р.П.,

при секретарі Панчишин А.Ю.

та за участю представника ВАТ "Алмазінструмент",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Алмазінструмент" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ "Алмазінструмент" та поновлено позивача на посаді механіка цеху ВАТ "Алмазінструмент" з 07.11.2005 року, стягнуто з ВАТ "Алмазінструмент" на користь позивача 3 275 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування витрат за надання правової допомоги та 51 грн. судового збору в дохід держави. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 655 грн. допущено до негайного виконання -в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ "Алмазінструмент" (вимоги якої були уточнені в ході апеляційного розгляду справи) просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Апелянт вважає, що висновок суду про невиконання відповідачем вимог ч.2 ст.40 КЗпП України зроблено на підставі припущення, що позивачу не було відомо про те, що вакансія токаря 6-го розряду є лише одна - в інструментальному цеху, а також було взято до уваги рішення профкому про надання згоди на вивільнення та пропозиція позивачу обійняти посаду токаря 6-го розряду від 07.09.2005 року.

В той же час, судом не прийнято до уваги того, що позивач мав два місяці для написання заяви про свою згоду з пропозицією відповідача і для з'ясування, у якому саме підрозділі є вільна посада, однак своїм правом він скористався лише о 16 год. останнього дня, зазначивши в заяві, що бажає працювати токарем у відділі головного механіка і відмовився на прохання адміністрації переписати цю заяву.

Вважає, що позивачу добре було відомо, що посада токаря 6-го розряду є вакантною саме в інструментальному цеху, про що йому неодноразово повідомлялось усно, і в ході судового розгляду справи він відмовився приступити до роботи на згаданій посаді та на цих умовах укласти мирову угоду.

Також вважає, що необгрунтованим є задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. на відшкодування витрат за надання правової допомоги, оскільки розмір цих витрат перевищує встановлений законодавством максимум.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВАТ "Алмазінструмент" на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення працівника з підстав. зазначених (зокрема) у пункті 1 цієї статті (в т.ч. - скорочення чисельності або штату працівників), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу голови правління ВАТ "Алмазінструмент" від 07.09.2005 року № 57к у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням місць і чисельності було скорочене робоче місце механіка цеху алмазного інструменту, яке займав позивач (а.с. 9).

В цей же день позивач отримав письмову пропозицію про те, що йому пропонується вакантне місце токаря 6-го розряду (а.с. 11).

Рішенням профкому ВАТ "Алмазінструмент" від 07.11.2005 року (протокол № 10) було дано згоду адміністрації на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України - за умови, якщо позивач не надасть своєї згоди (не подасть заяви) на його переведення на посаду токаря 6-го розряду, яку йому запропонувала адміністрація (а.с. 12).

При цьому у вище згаданих пропозиції та рішенні профкому не було зазначено у якому саме підрозділі є вакантною посада, яка була запропонована позивачу.

07.11.2006 року позивач дав свою згоду на переведення його на посаду токаря 6-го розряду у відділ головного механіка (ас. 13), однак у цей. же день наказом по ВАТ "Алмазінструмент" за № 72к його було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 14).

Колегія суддів вважає, що за вище наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач, маючи реальну можливість запропонувати позивачу конкретну вакантну посаду відповідно до його кваліфікації, не обумовив яка конкретно посада є вакантною, а тому (зважаючи на згоду позивача на його переведення на посаду токаря 6-го розряду у відділ головного механіка) його звільнення з роботи було проведено з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 500 грн. (а.с. 84-86).

Покликаючись на те, що відшкодування позивачу витрат за надання правової допомоги перевищує встановлений законодавством максимум, апелянт не зазначає конкретних норм законодавства, які судом при задоволенні цієї позовної вимоги були порушені.

На час розгляду справи в суді першої інстанції граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу законом встановлений не був.

На думку колегії суддів, враховуючи те, що судовий розгляд справи тривав чотири місяці, а також з урахуванням предмету спору, задоволений судом розмір витрат на правову допомогу позивачеві не є завищеним.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі та матеріалам справи в цілому та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ "Алмазінструмент" відхилити і залишити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2006 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але

може   бути   оскаржена     у  касаційному  порядку     шляхом   подачі  касаційної  скарги

безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою

законної сили.