КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.10.2007                                                                                           № 8/9

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Отрюха  Б.В.

 суддів:             Бондар  С.В.

           Верховця А.А.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Рягузова В.І. - юрист

 від відповідача - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007

 у справі № 8/9  

 за позовом                               Державне підприємство "Донецька обласна дирекція по ліквідації збиткових вугледобувних і вуглепереробних підприємств" ДП "Донвуглереструктуризація"

 до                                                   Державне підприємство "Вугілля України"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 672 403, 58 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

  Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення невикористаної суми попередньої оплати – 85 562, 95 грн., 1148,10 грн.  пені за несвоєчасний звіт по передоплаті, 381970,45 грн. пені за недопоставку товару в жовтні-листопаді 2005р., 203722, 08 грн. пені за недопоставку товару в грудні 2005р., а всього 672 403, 58 грн.

       Рішенням Господарського суду м.Києва № 8/9 від 11.09.2007р. позов задоволено повністю.

      Постановою Київського апеляційного господарського суду № 8/9 від 28.02.07р. рішення змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 85 562 грн. 95 коп. невикористаної попередньої оплати за договором поставки № 1471/05 від 13.10.05р., 1148 грн. 10 коп. пені за несвоєчасний звіт по попередній оплаті, 50 257 грн. 44 коп. пені за недопоставку товару в жовтні 2005р., 1369 грн. 70 коп. державного мита, 23 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. З позивача на користь відповідача стягнуто 2 677 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

      Постановою Вищого господарського суду м.Києва від 17.05.2007р. вищезазначені постанова Київського апеляційного господарського суду в частині відмови, а рішення Господарського суду м.Києва в частині стягнення пені за прострочення поставки товару за листопад-грудень 2005р. було скасовано, справу № 8/9 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду м.Києва. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду № 8/9 від 28.02.07р. залишено без змін.      

      Рішенням Господарського суду м.Києва  від 19.06.2007р. у справі № 8/9   позов задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 263 598 грн. 99 коп. пені.

     Не погодившись з рішенням суду, відповідач  звернувся  з апеляційною скаргою, просить  його  скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено  норми  процесуального права.

     Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач не міг взяти участь у судовому засіданні, оскільки його не було повідомлено про час і місце розгляду справи.

     Відповідач посилається на те, що у нього відсутній борг перед позивачем, про що свідчить акт звірки розрахунків станом на 16.12.06р. Крім того, розрахунок пені, наданий позивачем є невірним.

     В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи.       

     Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

     13.10.2005р. між Державним підприємством “Донвуглереструктуризація”, (надалі –Покупець), та Державним підприємством “Вугілля України”,  (надалі –Постачальник), укладено договір поставки № 1471/05 (надалі –Договір), відповідно до розділу 1 якого, Постачальник зобов’язався поставити та передати у власність Покупця вугільну продукцію для побутових потреб, зазначену у специфікації (додаток № 1), (надалі “Товар”) у строки, згідно з графіком поставки (додаток № 2), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей Товар, у разі відповідності Товару вимогам по якості.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна договору складає 22399200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3733200,00 грн.

Згідно п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється Постачальником відповідно до “Положення про поставку продукції виробничо–технічного призначення”, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988р.

Поставка товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом на умовах: DDP-станція (пункт) призначення відповідно до Міжнародних правил тлумачення «Інкомтермс» (2000). Право власності на кожну партію товару переходить до покупця з моменту підписання акту прийомки-передачі товару. Під партією товару розуміється товар, відвантажений протягом доби (п 4.2. договору).

Датою поставки товару є: за умови поставки залізничним транспортом – дата штемпеля залізничної станції призначення, зазначена на залізничній накладній; за умови поставки автомобільним транспортом – дата приймання товару одержувачем, зазначена в товаротранспортній накладній.

Відповідно  до п.4.5. договору відповідач зобов»язаний поставити товар за адресою та по реквізитах, зазначених у додатку № 3, Але не більще зазначених у додатку № 4 кількості вагонів товару на добу у кожний пункт призначення.

Згідно п. 4.7. договору поставка товару здійснюється згідно графіку, який може змінюватися в залежності від наявності у Покупця коштів на придбання товару і можливостей його поставки Постачальником. Ці зміни можуть відбуватися у будь-який час і оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до п. 6.1 Договору, для здійснення оплати Постачальник повинен надати Покупцю товаротранспортні накладні, сертифікати якості, податкові накладні, рахунок –фактуру, накладні по кількості, приймально –здавальні акти по кількості.

Оплата кожної поставки здійснюється Покупцем у розмірі 100% загальної вартості поставленого Товару протягом шестидесяти календарних днів з моменту надання документів, зазначених у п. 6.1 Договору із спеціального реєстраційного рахунку ДП “Донвуглереструктуризація” № 35241005003733 –у сумі 13399200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2233200,00 грн.; з реєстраційного рахунку ДП “Донвуглереструктуризація” № 35231004003733 в УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442610 –у сумі 9000000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500000,00 грн. (п. 6.2 Договору).

Додатковою угодою № 1937 від 30.12.2005р. про внесення змін та доповнень до договору № 1471/05 від 13.10.2005р. сторони погодили, що договір набуває сили з дати його підписання і діє до 31.12.2006р.

ДП “Донвуглереструктуризація”, на виконання умов Договору, платіжним дорученням № 3066 від 26.12.2005р. (а.с. 30) перерахувало на рахунок ДП “Вугілля України” попередню оплату в сумі 1000008,00 грн.

Відповідач належним чином зобов»язання за договором поставки № 1471/05 від 13.10.05р. не виконав, вугільну продукцію на суму перерахованої попередньої оплати не поставив.

Оскільки ДП “Вугілля України” не виконувало належним чином свої договірні зобов’язання, ДП “Донвуглереструктуризація” направило на адресу відповідача претензії № 01-17-15/4124 від 07.12.2005р., № 01-17-15/346 від 07.02.2006р., в яких просило, перерахувати на його рахунок невикористану попередню оплату та пеню.

Державне підприємство “Вугілля України” відповідь на зазначені претензії не надало, попередню оплату та пеню не повернуло.

Відповідно до ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від зобов’язання зміна його умов не допускається.

      Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007р. № 8/9 встановлено, що станом на 07.02.2006р. відповідачем здійснено поставку вугільної продукції частково, на суму 914443,05 грн., недопоставка товару, згідно умов договору становить 85562,92 грн. Вимоги позивача про стягнення 85 562,95 грн. невикористаної попередньої оплати та 1148, 10 грн. пені за несвоєчасно поданий звіт по попередній оплаті та стягнення пені за за недопоставку товару за жовтень 2005р. в сумі 50 257,44 грн. є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Додатком № 2 до Договору (а.с. 25) сторони погодили, що відповідач протягом листопада 2005р. поставляє позивачу 28000 тонн вугілля, протягом всього грудня 2005р. поставляє позивачу 19400 тонн вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що недопоставка вугільної продукції за листопад 2005 року становить 20 668 тонн, за грудень 2005 року 13 691 тонн.  

Пунктом 8.2. договору поставки передбачено, що у випадку недопоставки або прострочення поставки товару з вини постачальника у строки,  відповідно до графіку (додаток №2 до договору), покупець стягує пеню з постачальника у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого у строк товару за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що місцевий суд дійшов  до правильного висновку визнавши обґрунтованими позовні вимоги на суму  263 598, 99 грн. пені.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України»

залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007 року по справі № 8/9 залишити без змін.

Матеріали справи № 8/9 повернути  Господарському суду м.Києва.

    

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Бондар  С.В.

                                                                                          Верховець А.А.