Справа №11a-608 / 2006 p. Головуючий у І інстанції - Кушнерик М.П.
Категорія - ст.ст. 191 ч.5, 205 ч.2, Доповідач - Гаврилов В.М.
27 ч.5 - 209 ч.2. 209 4.2, 27 ч.З -
212 ч.3.212 ч.2,212 ч.3,255 ч.1,
27 ч.5 - 255 ч. 1, 27 4.3 - 366 ч.2,
27 ч.5 - 366 4.2, 366 4.2, 382 4.2 КК
України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі головуючого: Макаренка А.П. суддів: Волинця М.М., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Майовця Р.Є.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в «місті Львові кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача - старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Майовця Р.Є., адвокатів ОСОБА_4 в інтересах підсудного ОСОБА_5, ОСОБА_2 в інтересах підсудного ОСОБА_6, ОСОБА_1 в інтересах підсудного ОСОБА_13, ОСОБА_12 в інтересах підсудного ОСОБА_7 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення: 1) ОСОБА_6, за ст.ст. 255 ч.1, 27 ч.З - 212 ч.З, 212 ч.2, 27 ч.З - 366 ч.2, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України; 2) ОСОБА_7, за ст.ст.255 ч.1, 212 ч.З, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України; 3) ОСОБА_8 за ст.ст.255 ч.1, 212 ч.З, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України; 4) ОСОБА_5, за ст.ст.255 ч.1, 212 ч.З, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2, 382 ч.2 КК України; 5) ОСОБА_9, за ст.ст. 255 ч.1, 212 ч.З, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України; 6) ОСОБА_10, за ст.ст. 255 ч.1, 212 ч.З, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України; 7) ОСОБА_11, за ст.ст.212 ч.З, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України; 8) ОСОБА_12, за ст.ст. 27 ч.5 - 255 ч.1, 27 ч.5 - 209 ч.2, 212ч.З, 27 ч.5 - 366 ч.2, 205 ч.2 КК України, - направлено прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства.
Запобіжні заходи усім підсудним залишено без змін: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 -тримання під вартою, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - підписку про невиїзд.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що покладений в основу обвинувачення розрахунок сум несплачених податків здійснено неналежним чином з порушенням чинного податкового законодавства. Так, в актах перевірок, складених податковими органами, відсутні розрахунки встановлених показників валових доходів та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за відповідні звітні періоди, не зазначено вартісні показники яких саме господарських операцій використано перевіряючими, не додержано вимог про обов'язковість складення відомостей або таблиць як додатків до актів перевірок в разі виявлення фактів однотипних порушень та порушень, які повторюються. Крім того, в матеріалах кримінальної справи відсутні судові рішення стосовно узгодження визначених податковими органами сум податкових зобов'язань ПП „Компанія Інтерсервіс". ПП „Полонина", ПП „Спеццентр", ПП „Центрпостач", ПП „Спецбудппром", ПП „Центрпостач", ПП „Промбудфактор", ПП „Центр Бізнес Проект", не було проведено зустрічних перевірок господарських операцій вищевказаних підприємств з контрагентами.
Враховуючи наведене та показання підсудних про неможливість оскарження у встановленому законом порядку актів податкових перевірок і податкових повідомлень-рішень у зв'язку з незабезпеченням їм органом досудового слідства своєчасного ознайомлення з цими документами, суд прийшов до висновку, що розрахунок шляхом непрямого методу визначення сум невиконаних податкових зобов'язань потребує об'єктивного підтвердження незалежним органом (судом чи експертною установою), оскільки суттєво впливає на кваліфікацію дій обвинувачених. Проведення відповідних розрахунків в ході судового розгляду неможливе, оскільки для цього необхідно провести значний об'єм процесуальних дій та спеціальні знання.
В апеляції державний обвинувач зазначає, що постанова суду є необгрунтованою, незаконною і такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Свої доводи прокурор аргументує тим, що в ході досудового слідства усі підсудні були ознайомлені з актами перевірок підприємств і не були позбавлені права на захист, давали визнавальні покази щодо правомірності донарахування податків, жодних первинних бухгалтерських та інших документів, які підтверджують понесені підприємствами валові витрати у них ніколи не було. При проведенні обшуків вказаних документів не було виявлено, що свідчить про безпідставність віднесення сум до податкового кредиту та валових витрат і, відповідно, про правомірність донарахування податковими органами податків підприємствам, очолюваним підсудними.
Крім цього, прокурор вказує на неправильність оцінки судом висновку судово-бухгалтерської' експертизи.НОМЕР_1, з якого слідує, що документально підтвердити розмір донарахованих податковими органами сум неможливо. На думку обвинувачення, це свідчить лише про відсутність в матеріалах кримінальної справи первинних бухгалтерських документів, на підставі яких проводиться експертиза, а не про фактичну неможливість встановити вартісні показники податкових зобов'язань, що не були виконані.
Вибір конкретного методу визначення суми донарахувань по податках здійснюється самим податковим органом, а проведення зустрічних перевірок при застосуванні непрямого методу не є обов'язковим, тому висновки суду про неправильність дій податкових органів в цій частині державний обвинувач вважає безпідставними, і зазначає, що поза увагою суду залишились ті матеріали кримінальної справи, які містять дані про результати проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, з якими підприємства, очолювані підсудними, здійснювали фінансово-гоподарські операції, покази податкових ревізорів-інспекторів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що при вирішенні питання про направлення справи на додаткове розслідування суд в постанові не зазначив, в чому конкретно виявляється неповнота досудового слідства, не вказав, чому суд позбавлений можливості усунути її в ході судового слідства, які саме обставини повинні бути з'ясовані в ході досудового слідства та які слідчі дії повинні бути виконані, державний обвинувач просить постанову місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12 в апеляціях просять змінити постанову місцевого суду в частині застосування запобіжного заходу їх підзахисним у вигляді взяття під варту, обравши підписку про невиїзд з врахуванням того, що вони тривалий час утримуються під вартою, не перешкоджають слідству, повинні приймати безпосередньо участь у визначенні дійсної суми донарахувань податкових зобов'язань, зустрічних перевірках підприємств-контрагентів, мають постійне місце проживання, що підсудний ОСОБА_5 є інвалідом, підсудний ОСОБА_8 позитивно характеризується за останнім місцем роботи, підсудний ОСОБА_6 є молодою людиною, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, підсудний ОСОБА_7 постійно займається суспільно корисною працею, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, хворіє астмою, його мати страждає психічним розладом і потребує стороннього догляду.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, доводи захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про необхідність зміни їх підзахисним міри запобіжного заходу, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Підсудні звинувачуються, зокрема, в ухиленні від сплати податків за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
Відповідно до п.п.5.2.2. п.5.2. ет.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, має право протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, звернутися до цього ж органу із скаргою про перегляд прийнятого рішення. В матеріалах кримінальної справи відсутні докази вручення обвинуваченим податкових повідомлень-рішень, а крім того, не на всіх актах проведення податкових перевірок є їхні підписи, які повинні підтверджувати факт ознайомлення з результатами таких перевірок. Наведене свідчить про незабезпечення податковими органами підсудним можливості встановленим законодавством способом оспорити суму податкових донарахувань, і, відповідно, захищатися від звинувачень в ухиленні від сплати податків.
Необгрунтованими є доводи прокурора і про визнання ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи правомірності донарахування податків і підтвердження ними факту відсутності документів про валові витрати підприємств, які вони очолювали. Так, ОСОБА_7 в ході досудового слідства заперечував факти ухилення від сплати податків. В судовому засіданні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.212 КК України, заперечили, а ОСОБА_7 визнав її лише частково.
Місцевий суд правильно оцінив висновок судово-бухгалтерської експертизи, з якого слідує, що підтвердити суму податкових донарахувань можна лише за наявності первинних бухгалтерських документів. Обвинувачення в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на даних податкових органів, які обчислюють суму несплачених податків за непрямими методами, оскільки при застосуванні таких методів не можна з повною достовірністю встановити точну суму невиконаних податкових зобов'язань, а, отже, і правильно кваліфікувати вчинене діяння.
У відповідності до ч.З ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Тому висновок суду про необхідність встановлення дійсних сум невиконаних податкових зобов'язань є цілком мотивованим.
Розрахунок податкової заборгованості може здійснюватись на підставі тих первинних документів, які наявні у контрагентів підприємств, очолюваних підсудними. Крім того, необхідно точно встановити по яких конкретно господарських операціях не сплачено податки і в якому розмірі. Лише в такому випадку можна дати правильну кримінально-правову оцінку діям обвинувачених. Питання про наявність чи відсутність документів, які підтверджують понесені підприємствами валові витрати, в ході досудового слідства належним чином не з'ясовувалось.
Твердження прокурора про те, що податкові органи самостійно вибирають метод визначення донарахувань та не зобов'язані при встановленні суми податкового зобов'язання проводити зустрічні перевірки підприємств є неприйнятними для правозастосовчої практики у сфері кримінального законодавства, де не допускається приблизне встановлення того чи іншого елементу складу злочину. Отже, органи досудового слідства в ході розслідування податкових злочинів повинні вживати заходи, спрямовані на збирання доказів, якими достовірно підтверджується сума податкових зобов'язань.
Результатам позапланових перевірок ряду контрагентів, з якими підприємства, очолювані підсудними, здійснювали фінансово-господарські операції, дана належна оцінка місцевим судом. Встановлено, що органи досудового слідства не вжили заходів для виявлення всіх контрагентів, узагальнення результатів перевірок, визначення на підставі цього дійсних сум податкових зобов'язань і достатності вилучених документів для пред'явлення обвинувачення.
Покази ревізорів, які підтвердили результати перевірок, взяті до уваги судом і оцінені в сукупності з іншими доказами. На підставі цих показів також не можна дійти висновку про підставність кваліфікації дій підсудних за ч.З ст.212 КК України.
Немотивованими є доводи прокурора про прийняття судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування без зазначення, в чому полягає неповнота досудового слідства і чому вона не може бути усунута в судовому засіданні. З постанови місцевого суду слідує, що неповнота досудового слідства проявляється у встановленні податковими органами суми податкових зобов'язань неналежним способом, який дозволяє встановити лише ймовірну, а не точну величину податкового зобов'язання. Цю неповноту не можна усунути в ході судового розгляду справи, оскільки необхідне проведення цілого ряду процесуальних дій, які б дали можливість точно кваліфікувати дії обвинувачених. Крім цього, для вирішення окремих питань необхідні спеціальні знання. Тому суд і вказав на необхідності підтвердження правильності податкових нарахувань незалежним органом, зокрема судом у відповідності до процедури, передбаченої п.п.4.3.7. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та експертною установою.
ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів в складі злочинної організації. Суд, приймаючи рішення про залишення їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходив з того, що досудове слідство проведене неповно, а тому в ході додаткового розслідування слід здійснити ще цілий ряд процесуальних дій з метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи. Перебуваючи на волі, обвинувачені можуть перешкоджати встановленню істини, чинити тиск на свідків та інших учасників процесу, ухилитися від слідства і суду, розробити погоджений план дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, а також продовжувати злочинну діяльність. Тому висновок суду першої
інстанції про відсутність підстав для зміни запобіжних заходів цілком
мотивований.
Постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції державного обвинувача - старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Майовця Р.Є., адвокатів ОСОБА_4 в інтересах підсудного ОСОБА_5, ОСОБА_2 в інтересах підсудного ОСОБА_6., ОСОБА_1 в інтересах підсудного ОСОБА_8. ОСОБА_12 в інтересах підсудного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2006 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6. за ст.ст.255 ч.1, 27 ч.З-212 ч.З, 212 ч.2, 27 ч.3-366 ч.2, 366 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2'КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ст.ст.255 ч.1, 212 ч.З, З66 ч.2, 205 ч.2, 209 ч.2 КК України, ОСОБА_11 за ст.ст.212 ч.З, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_12 за ст.ст.255 ч.1, 27 ч.5-212 ч.З, 27 ч.5-366 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5-209 ч.2 КК України на додаткове розслідування - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.