АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22а - 1582 / 2006 р. Головуючий по першій інстанції:
Сидоренко Ю.В. Суддя-доповідач Обідіна О.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня місяця «19 «дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської
області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І. Макарчука М.А.
при секретарі Буряк C.M.
позивача /заявника/ Герасименко М.І.
представника позивача / заявника / Федрунова О.М.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача третіх осіб
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду від 23 березня 2006 року по справі за позовом Миргородського комунального житлово - експлуатаційного управління , Виконавчого комітету Миргородської ради до ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку, заслухавши доповідь судді - доповідача ,-
ВСТАНОВИЛА :
Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду, Полтавської області від 23.03.2006 р. зазначені позовні вимоги задоволено.
ОСОБА_1 знято з реєстраційного обліку за адресою - АДРЕСА_1 у відділенні громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Миргородського МРВ УМВС України в Полтавській області.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
05.04.2006 р. представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду , Полтавської області від 27 .04.2006 р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення
Миргородського міськрайонного суду від 23 березня 2006 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати, по справі постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами, не звернув уваги на необхідність застосувати ст. 156 ч.4 Житлового Кодексу України , ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» , внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відсутність у відповідача права на користування спірним житлом, вийшов за межі заявлених вимог, допустив порушення права на правову допомогу.
Позивач - Миргородське комунальне житлово - експлуатаційне управління подав заперечення на апеляційну скаргу, яку просить відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
По справі вбачається, що місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини та відповідно до них характер правовідносин між сторонами . Так суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги рішення Миргородського міськрайонного суду від 08.04.2005 p., яке набрало законної сили і підлягало до виконання , згідно якого договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 7 лютого 2002 року за яким ОСОБА_2 придбав зазначене житло , - визнано недійсним, дану квартиру визнано відумерлою спадщиною, з переходом її у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. При цьому місцевий суд прийшов до правильного висновку, що вказаний недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не може створювати ніяких юридичних наслідків , в тому числі і не надавав права на житло і на реєстрацію в ньому відповідачу ОСОБА_1, яка є донькою покупця ОСОБА_2 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те , що відмова відповідача, яка не має ні права власності на зазначену квартиру ні права користування нею, від зняття з реєстрації в добровільному порядку порушує права власника житла -територіальної громади в особі Миргородської міської влади.
Посилання апелянта на те, що суд порушив вимоги ст. 156 ч.4 ЖК України не заслуговують на увагу, оскільки дана правова норма передбачає права та обов»язки членів сім»ї власника жилого будинку чи квартири, а в даному випадку ОСОБА_2 як батько відповідача відповідно до вказаного рішення суду не являється власником спірної квартири.
Доводи апелянта про необхідність застосувати до даних правовідносин ст. 71 ЖК України, оскільки за відповідачем як за тимчасово відсутнім у зв»язку з навчанням зберігається жиле приміщення, не ґрунтуються на законі і не відповідають характеру правовідносин між сторонами по справі.
Колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 як сторони по справі на правову допомогу. Натомість звернула увагу на те, що
-1- відповідач неодноразово не з «являлась в судові засідання, при встановлені судом її анкетних даних повідомляла, що вона являється студентом Харківської юридичної Академії ім. Я. Мудрого, а згодом надала довідку про те , що вона є студентом 3 курсу Харківського державного університету харчування та торгівлі.
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке б призвело чи могло призвести до невірного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 308,315,317, ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Миргородського міськрайонного суду , Полтавської області від 23 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців.