АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ас-516/2006                         Головуючий по 1-й інстанції

Андріенко Г.В. Суддя-доповідач Прядкіна О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

06 вересня  2006 року                      м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

Головуючого -судді Прядкіної О.В. Суддів Обідіної О.І.,Макарчука М.А. При секретарі Лимар О.М.

З участю Представників відповідачів Чирун Л.А., Ткаченко A.M.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Октябрського районного суду м.Полтави   від 25 липня 2006р.

За адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області, Управління Державного Казначейства в Полтавській області про стягнення компенсії

судова колегія, заслухавши  доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вказував, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.В 1999р. він був звільнений із служби з органів МВС України за станом здоров"я.06 серпня 1999р. МСЕК йому встановила 3 трупу інвалідності. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому повинна бути виплачена одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за шкоду, заподіяну здоров"ю. Така виплата була здійснена УМВС України в Полтавській області за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19 травня 2004р. в розмірі 2220 грн. З лютого 2006р. йому безстроково встановлена друга група інвалідності, у зв"язку з чим виплата вказаної компенсації названим Законом передбачена в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Однак відповідач відмовляється виплатити йому різницю між компенсацією, яка йому належить, та отриманою. Тому просив стягнути з УМВС України в Полтавській області 13530 грн.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 25 липня 2006р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову районного суду та постановити нову про задоволення його позовних вимог.Зазначає на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів,перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги,прийшла до висновку,що вона  підлягає задоволенню з таких підстав : Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 06.08.1999р. встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного із виконанням обов'язків військової служби на ЧАЕС.

14.08.1999р. він був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку через хворобу.

Згідно   ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами 3 групи виплачується   в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за шкоду, заподіяну здоров"ю, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях .

Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення   інвалідності.

Тому ОСОБА_1 з врахуванням отриманих 2220 грн., та мінімальної заробітної плати в розмірі 350 грн. (яка встановлена з 01 січня 2006р.)повинна бути виплачена компенсація в розмірі 13530 грн.

Відмовляючи в її стягненні, місцевий суд виходив з положень п.37 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006р.", згідно якого зупинено виплата компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, так як з огляду на ч.1ст.58 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права, реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у   залежність від бюджетних асигнувань.

У випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується той закон, що передбачає наявність у особи відповідного права.

Виходячи з наведеного та наявності у позивача права на отримання вказаної компенсації відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195-196,198, 207 КАС України, колегія суддів,-ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 25 липня 2006р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 13530 грн. та    3 грн.40 коп. судових витрат на користь держави.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом    місяця    до Вищого    Адміністративного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.