Справа № 22-6089/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Кононихіна Н.Ю.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С.,Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 28 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області, посилаючись на те, що він знаходився у трудових відносинах з ОП „ІНФОРМАЦІЯ_1" ДП „Макіїввугілля" з 1972 року, в результаті чого отримав професійне захворювання - антрако-силікатоз, інтерстиціальна форма 1/1, 8\8, бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз. Висновком МСЕК від 26 січня 2004 року йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, бехстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
У зв'язку з професійним захворюванням його звільнили з шахти і він, ще молодий чоловік, залишився без засобів існування, в такий тяжкий час не в змозі утримувати сім'ю, що викликає сильні душевні і моральні страждання; відчуває себе калікою, ні до чого не спроможним; вимушений наймати сторонніх людей для виконання тяжкої фізичної роботи, оскільки сам він не може здійснювати навіть неважку роботу по дому із-за сильної задишки; у зв'язку із захворюванням суттєво змінився його спосіб життя: він не може нормально харчуватись, відпочивати. Просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 28 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області просить рішення суду
скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідачем проводяться соціальні виплати потерпілому в повному обсязі, в т.ч. він забезпечується санаторно-медикаментозним лікуванням, чим компенсується йому матеріальна шкода; висновок МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності не є підтвердженням факта спричинення йому моральної шкоди; позивачу встановлена стійка втрата працездатності, тому він не має права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник третьої особи - шахти „ІНФОРМАЦІЯ_1" в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився. У письмовій заяві просив суд розглянути справу у його відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1972 року працював на шахті „ІНФОРМАЦІЯ_1" електрослюсарем підземним, гроз з повним робочим днем. Отримав професійне захворювання - антрако-силікатоз, інтерстеціальна формаї/І, с/с, бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність першого-другого ступеня, атеросклеротичний кардіосклероз. Висновком МСЕК від 26 січня 2004 року йому встановлено 30% втрати працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок захворювання зазнає моральні страждання, оскільки не може як і раніше вести активний спосіб життя, виконувати роботи по домашньому господарству, пов'язані з фізичними навантаженнями; найменше переохолодження може викликати тяжкі наслідки; він не може поїхати на відпочинок до Криму, у гори, оскільки йому заборонена зміна клімату; він вимушений два рази на рік проходити стаціонарне лікування; стан його здоров'я погіршується, що його дуже пригнічує; він не може достатньо матеріально забезпечувати сім'ю; втрата працездатності примушує його додавати додаткових зусиль для організації життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 9 січня 2004 року; йому встановлений діагноз: антрако-силікатоз, інтерстеціальна форма 1/1, с/с, бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність першого-другого ступеня, атеросклеротичний кардіосклероз. Висновком МСЕК від 26 січня 2004 року ОСОБА_1 вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюваням, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме на смуму 20 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону; стан здоров'я позивача не погіршується.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що звичний уклад життя позивача значно не змінився, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер професійного захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 30% втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 12 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИ РІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 28 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної* сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.