СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 року | Справа № 2/61-1377-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Коновалова О.К. за довіреністю б/н від 03 грудня 2007 року;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Лівадія" на ухвалу господарського суду АР Крим від 04 лютого 2008 року у справі №2/61-1377-2008А (суддя Чумаченко С.А.)
за позовом Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, Ялта, 98655)
до Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель (вул. Велика Житомирська, 11, Київ, 01025)
про визнання протиправним і скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Встановлено, що 28 січня 2008 року Державне підприємство "Лівадія" звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення №0/36-940рш від 21 грудня 2007 року, яким Міжвідомча комісія з питань державних закупівель рішенням скасувала процедуру закупівлі в одного учасника на закупівлю: спирт етиловий ректифікований вищої очистки замовником державним підприємством „Лівадія", яка застосована на підставі висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 14 червня 2007 року №1777-вс (а.с. 1).
Міжвідомча комісія з питань державних закупівель вважає, що, так як замовник - державне підприємство „Лівадія" не оприлюднювало звіт про результати процедури закупівлі в інформаційній системі у мережі Інтернет, то згідно зі частиною 1 статті 28 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року №1490, торги відміняються.
Державне підприємство "Лівадія" вважає вказане рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель протиправним на підставі статей 13, 14 та 33 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
Ухвалою господарського суду АР Крим від 04 лютого 2008 року у відкритті провадження у адміністративній справі відмовлено з підстав пункту 1 статті 109 кодексу адміністративного судочинства України, так як вказаний позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися за нормами Господарського процесуального кодексу України (а.с. 1-2).
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду спору по суті, у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального закону.
Розпорядженням керівництва суду від 27 березня 2008 року суддю Ткаченка М.І. у зв'язку з зайнятістю, замінено на суддю Дугаренко О.В.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, вважає ухвалу суду незаконною.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином 17 березня 2008 року повідомлений про час і місце розгляду справи, повідомлення у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з’явившогося представника відповідача.
Відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою господарської юрисдикції.
З таким висновком не можна погодитися, виходячи з наступного.
Господарський суд помилково вважає, що так як предметом спору у даній справі є відновлення порушеного права позивача і між сторонами існує спір про право, то ця обставина виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Резолютивна частина позову містить вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21 грудня 2007 року за №0/36-940 рш.
Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені терміни вживаються в такому значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі —адміністративна справа) — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
7) суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. А компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії). При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель рішення від 21 грудня 2007 року за №0/36-940рш, яким було вирішено скасувати процедуру закупівлі замовником в одного учасника на закупівлю спирту етилового ректифікованого вищої очистки 96% за №15.92.11 коду державного класифікатора продукції (послуг) ДК 016-97 замовником скасувати.
Цим рішенням Міжвідомча комісія з питань державних закупівель (відповідач) скасувала процедуру закупівлі в одного учасника товару за державні кошти, яка повинна застосовуватися відповідно до вимог статті 14 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року №1490 (далі-Закон України №1490).
Відповідно із статтею 13 Закону України №1490 закупівля за державні кошти може здійснюватися шляхом декількох процедур.
Однак, особливості застосування саме процедури закупівлі в одного учасника встановлені статтею 14 Закону України №1490, якою передбачено, що ця процедура можлива у разі отримання відповідного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель згідно із статтею 3-3 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 3-3 Закону України №1490, міжвідомча комісія з питань державних закупівель надає висновки щодо можливості застосування процедур закупівлі з обмеженою участю та в одного учасника.
Статтею 3-3 вказаного Закону, встановлені повноваження Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель.
Однак, частина 3 статті 17-2 цього Закону передбачає, що тільки Тендерна палата України не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює організаційно-розпорядчих та адміністративно-управлінських функцій.
Щодо Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель - спеціальним Законом не встановлено, що вона не є суб'єктом владних повноважень.
Представник апелянта у судовому засіданні зазначив, що оспорюване рішення Міжвідомчої комісії з питань державних купівель №0/36-940рш, крім відповідача, стосується участі в процедурі закупівлі і інших осіб, тому вказане рішення про скасування процедури закупівлі у одного учасника стосується не тільки прав позивача і управлінських повноважень відповідача, а також прав і обов'язків інших суб'єктів і осіб, тому вказане вище рішення №0/36-940 не може вважатися правовим актом індивідуальної дії.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, даний спір повинен розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Господарського процесуального кодексу України, як помилково вказав суд першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 3 частини 1 статті 199, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Лівадія” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду АР Крим у справі №2/61-1377-2008А від 04 лютого 2008 року скасувати.
3. Справу направити до господарського суду АР Крим для розгляд по суті.
Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис