СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 березня 2008 року | Справа № 2-2/13157-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Вербицької Тетяни Анатоліївни, довіреність № 3/ю від 09.01.08;
відповідача: Федорчука Сергія Володимировича, довіреність № б/н від 05.02.08;
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 13.12.2007 у справі № 2-2/13157-2007
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27,Ялта,98612)
до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація № 3" (вул. Садова, 12,Ялта,98600)
про стягнення 46503,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного Берегу Криму” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційної організації № 3» про стягнення 46503,34 грн., у тому числі: заборгованість за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації № 667 від 16.7.2004 року в розмірі 45355,80 грн., 663,85 грн. пені, 220,97 грн. - 3 % річних та 262,72 грн. індексу інфляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.07.2007 року між сторонами було укладено договір № 667 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації. Позивач у виконання узятих за договором зобов'язань надає відповідачу послуги відповідно до вказаного договору при тому, що відповідач у порушення умов договору за період з 01.4.2007 року по 30.06.2007 року проводив розрахунки за надані послуги не належним чином, що привело до виникнення заборгованості у розмірі 45355,80 грн. та з’явилось підставою для нараховані пеня в сумі 663,85 грн., 3% річних у сумі 220,97 грн. та індексу інфляції в сумі 262,72 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13.12.2007 року у справі № 2-2/13157-2007 позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного Берегу Криму»задоволено частково. Суд стягнув з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційної організації № 3»на користь позивача 16478,77 грн. боргу, 80,07 грн. річних, 99,22 грн. інфляції, 235,48 грн. пені, 177,06 грн. держмита, а також 44,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 813,40 грн. провадження у справі припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 28063,63 грн., 140,90 грн. річних, 163,50 грн. інфляції та 428,37 грн. пені відмовлено.
При прийнятті рішення в частині задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив наявність між сторонами у справі договірних відносин з приводу відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації, а також факт неналежного виконання відповідачем власних зобов’язань по оплаті отриманих послуг. При припиненні провадження у частині стягнення 813,40 грн., господарський суд АР Крим встановив факт оплати відповідачем вказаної суми та прийшов до висновку про відсутність спору в цій частині. Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 28063,63 грн., 140,90 грн. річних, 163,50 грн. інфляції та 428,37 грн. пені, судом було встановлено, що вимоги полягають у стягненні витрат води в результаті її витоку, однак при цьому, такі вимоги не підтверджені належним доказами.
Не погодившись з цим судовим актом, Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного Берегу Криму” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у безпідставному відхиленні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 28063,63 грн., 140,90 грн. річних, 163,50 грн. інфляції та 428,37 грн. пені за витрати води в результаті її витоку. Позивач зазначає, що факти витрати води підтверджуються відповідними актами, складеними контролерами позивача та підписаними мешканцями будинків, в яких було виявлено виток води, у зв`язку з чим, такі акти можуть являтись належним доказами.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно, у повному обсязі розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
16.07.2004 року між Підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного Берегу Криму - Водоканал та Комунальним підприємством „Ремонтно-експлуатаційної організації № 3” - Абонент було укладено договір № 667 на надання послуг водопостачання та водовідведення (а.с.4).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору, Водоканал зобов'язався забезпечити Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та надати послуги прийняття стічних вод. Обсяг послуг водопостачання та водовідведення визначаються: а) відповідно лімітам, затвердженим місцевими органами виконавчої влади; б) по нормам, передбаченим технічними умовами, які абонент зобов'язаний отримати у Водоканалі при приєднанні до міських сітей водопостачання та водовідведення або при збільшенні об'ємів водоспоживання та водовідведення.
Пунктом 2 договору № 667 сторони погодили обов'язок Абонента своєчасно сплачувати надані йому позивачем послуги та належним чином користуватися водопровідними та каналізаційними сітями, приладами та приборами на них, що знаходяться у нього на балансі, для виділення лімітів водоспоживання на наступні роки надавити до 15.10 щорічно розрахунок потреби води окремо на виробничні та комунальні потреби.
Згідно з пунктом 3.5 договору № 667 від 16.07.2004 року, абонент зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі водоканалу 22 числа кожного місяця. Рахунок необхідно оплатити протягом 5-ти банківських днів. При несплаті рахунка у встановлений строк за кожний день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України № 543/96 від 22.11.1996 року.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
01.08.2006 року між сторонами у даній справі було укладено договір № 667а щодо надання послуг водопостачання та водовідведення від 01.8.2006р., який фактично є доповненням до вищенаведеного договору (а.с.46-49).
Відповідно до пункту 1 договору № 667а від 01.8.2006 року, позивач зобов'язався надати відповідачу відповідної якості послуги по централізованому холодному водопостачанню та водовідводу, а відповідач зобов'язався забезпечити надання послуг споживачам, та своєчасно сплачувати втрату води, що здійснилася з вини відповідача.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у виконання взятих на себе обов'язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем. Судовою колегією встановлено, що на оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення та водопостачання за вказаним договорами позивач пред'являв відповідачу рахунки № 667 від 22.04., 22.05. та 22.06.2007 року. Факт одержання наведених рахунків відповідач не оспорює.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
На підставі викладеного, з урахуванням наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції вважає правомірним дії господарського суду АР Крим з приводу стягнення з відповідача 16478,77 грн. боргу, 80,07 грн. річних, 99,22 грн. інфляції, 235,48 грн. пені.
Стосовно припинення провадження у справі в частині стягнення 813,40 грн., суд першої інстанції вірно прийняв до уваги норму статті 599 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином, а також вірно встановив, що відповідач сплатив 813, 40 грн. після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1035 від 21.08.2007 року.
У зв'язку із цим, припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 813,40 грн., відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, є також правомірним.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення заборгованості в сумі 28063,63 грн., 140,90 грн. річних, 163,50 грн. інфляції та 428,37 грн. пені за витрати води в результаті її витоку судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3.2.2 договору № 667а, при наявності витоків з загальнобудинкової мережі „Споживачі”, які не мають квартирних засобів обліку, сплачують послуги по встановленим нормативам (нормам) за місяць, в якому ці витоки виявлені, а відповідач сплачує різницю між показниками домового водоміру та обсягами послуг, що віднесені на «Споживачів».
Пунктом 11 договору сторони також передбачили у вищенаведеному договорі, що позивач має право вимагати від відповідача оплату витоків води, що сталися в сітях відповідача за його виною.
Відповідно до пункту 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання й водовідведення в містах і селах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65, при виявлені представником Водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць.
Наявність витоку оформлюється актом відповідно до п. 12.15 цих Правил.
Так, пунктом 12.15 даних Правил встановлено, що у разі виявлення представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з п.9.6. цих Правил.
У даному випадку акти, якими зафіксовано виток води, складались без виклику представника Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційної організації № 3” та мають лише підписи мешканців будинків, які не являються власниками будинків та, виходячи із змісту пункту 12.15. Правил, підписувати подібні акти не уповноважені.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акти дослідження складення внутрішньої водопровідної сеті, арматури та водомірного господарства не оформлені належним чином та не можуть бути належними доказами наявності витоку води та підставою для відповідного розрахунку. У зв'язку з цим, господарського суду АР Крим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 28063,63 грн. є обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного Берегу Криму” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 13 грудня 2007 року у справі № 2-2/13157-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді