УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-721 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 286 ч. 1 ОВСІЄНКО В.В..
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ЩЕПОТКІНА В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів ТАПАЛА Г.К., ОХРІМЕНКА І.К.
з участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
потерпілого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
представника
потерпілого ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 5 липня 2006 p., яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки, передбачені п. п. 2, 3,4 даної статті.
Судом стягнуто зі ОСОБА_4 на користь Смілянської міської лікарні 664 грн. 20 коп.
ОСОБА_4 засуджений за те, що він 24.09.2005 року о 15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи по дорученню автомобілем Мерседес-Бенц, д. н. з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5 і рухаючись по вул. Свердлова в м. Сміла в напрямку центру міста зі швидкістю 40 км\год. при виконанні обгону транспортного засобу виїхав на зустрічну смугу руху, проявивши неуважність до дорожньої обставини та її змін, чим порушив вимоги п. п. 1.2, 2.9, 10.1, 11.1, 11.2, 11.4, 12.3, 14.6 Правил дорожнього руху своєчасно не побачив пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину дороги зліва на право в невстановленому місці, і скоїв на нього наїзд, спричинивши потерпілому тілесні пошкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що вирок суду ґрунтується на неповно досліджених доказах по справі, що ні органом слідства, ні судом не встановлено місце наїзду на пішохода ОСОБА_1, а у зв'язку з чим не встановлено, коли виникла небезпека для подальшого руху автомобіля під його керуванням та чи мав він можливість уникнути наїзду на пішохода. Крім того вважає, що ні органи слідства, ні суд не з'ясували, які конкретно порушення Правил дорожнього руху, нібито допущені ним, перебувають в прямому причинному зв'язку з наслідками.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого, потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції, думку прокурора про законність вироку суду, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини по справі і прийшов до обґрунтованого висновку про порушення засудженим ОСОБА_4 правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 та, спричинив йому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості.
Такий висновок суду грунтується на доказах, які всебічно та повно були досліджені судом і викладені у вироку суду, а саме: показах потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших, даних протоколів огляду місця події та автомобіля Мерседес д. н. з. НОМЕР_1, даних відтворення обстановки та обставин події з потерпілим, свідками та обвинуваченим, даних висновків судово-медичної та інженерно-технічної експертизи.
Доводи апелянта про не встановлення органом слідства та судом місця наїзду на потерпілого є безпідставними.
Так з протоколу огляду місця події злочину вбачається, що наїзд на пішохода ОСОБА_1 був скоєний засудженим на смузі зустрічного руху на відстані 6,4 м від лівого узбіччя при ширині проїзної частини дороги в районі місця ДТП 15,1 м, про що свідчить осип скла із автомобіля в даному місці(а. с. 3-7).
Відповідність даного протоколу фактичним обставинам справи ніким з учасників дорожньо-транспортної пригоди не оспорювалась.
Згідно протоколу огляду автомобіля «Мерседес-Бенц» д. н. з. НОМЕР_1 ліва передня блок фара розбита, лобове скло має тріщину «П» - подібної форми у нижній частині скла. На капоті маються 2 царапини. (а. с. 41-44).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_1 були спричинені пошкодження у вигляді перелому верхньої третини обох кісток правої гомілки, переломів 5-6 ребер зліва, саден лівої половини голови та лівої гомілки. Місце знаходження і особливості пошкодження, виявлених на тілі ОСОБА_1, дають підстави заключити, що ці пошкодження утворилися від удару частинами легкової автомашини, що рухалася. Первинний удар був нанесений в праву половину тіла по направленню справа на ліво, що підтверджується розташуванням ромбоподібного відламка на зовнішній поверхні великогомілкової кістки. У момент травми потерпілий знаходився в вертикальному положенні і був звернутий до автомобіля правою боковою поверхнею тіла(а. с. 196-197).
З наведених у вироку показах потерпілого та свідків вбачається, що на момент здійснення засудженим ОСОБА_4 маневру обгону попутного транспорту зустрічна смуга руху була вільна від транспортних засобів і він повинен був побачити пішохода, який переходив проїжджу частину на смузі зустрічного руху. Але, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перед здійсненням маневру обгону попутного транспортного засобу не переконався в тому, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, чим порушив вимоги п. п. 2.9 та 10.1 ПДР, на які посилається суд у вироку, і порушення яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками.
За таких обставин висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, є вірним і грунтується на доказах, добутих відповідно до вимог КПК України.
Покарання ОСОБА_4 призначене судом відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд врахував і порушення ПДР потерпілим ОСОБА_1.
Підстав для скасування або зміни вироку суду щодо ОСОБА_4 не вбачається.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 5 липня 2006 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.