У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів Школярова В.Ф. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 17 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що судимості не мав,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 12 год. 50 хв., під час руху на автомобілі ВАЗ-2104 по проспекту 25-років Донбасу в м.Макіївці Донецької області зі швидкістю 41,6-42,3 км за годину, порушив вимоги п.п.12.3 Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, унаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить рішення щодо нього скасувати. На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на суворість призначеного йому покарання, оскільки суд не врахував обставини, які пом’якшують покарання, та дані про його особу, вважає також необґрунтованим призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Зазначає також, що апеляційний суд не розглянув всі доводи його апеляції та не дав відповіді на них.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О., яка вважала, що касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково і пом’якшити йому покарання до двох років позбавлення волі, а в решті вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, обґрунтовано доказами, які зібранні в установленому законом порядку, належно досліджені та правильно оцінені судом і в касаційній скарзі не оскаржується.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Суд не дотримав цих вимог закону та належно не обґрунтував свій висновок про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі та неможливість його виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.
У вироку суд лише зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та його особу, а саме - він раніше не судимий, працював, за місцем проживання характеризувався задовільно. Будь-яких даних, які б негативно характеризували особу ОСОБА_5 суд у вироку не навів, о бставин, які б обтяжували його покарання, у справі також не встановлено.
Крім того, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував лише наслідки, що настали, у виді смерті ОСОБА_6, але не врахував, характер допущених ОСОБА_5 порушень правил безпеки дорожнього руху, а також те, що ОСОБА_6 проявила безпечність та перебігала проїжджу частину дороги у невстановленому місці.
Колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 в частині призначення додаткового покарання, але вважає можливим пом’якшити його, а також вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст.395-396 КПК України (у редакції Законів України №2533-III від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п.2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 17 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням упродовж іспитового строку 2 роки та на підставі п.2 ст.76 КК України покласти на нього обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
С У Д Д І:
Глос Л.Ф. Школяров В.Ф. Таран Т.С.
«З оригіналом згідно» Суддя Т.Таран