У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів Школярова В.Ф. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Саленка І.В.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 13 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 20 жовтня 2006 року за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджено:
за ч.1 ст.172 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.;
за ч.2 ст.364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності;
за ч.3 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
за ч.2 ст.366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності;
за ч.1 ст.222 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності;
за ч.2 ст.209 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, з конфіскацією коштів, здобутих злочинним шляхом та конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
за ч.2 ст.205 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
за ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
за ч.3 ст.358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання, призначеного за ч.1 ст.172, ч.1 ст.222 КК України, з підстав, передбачених ст.49 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, на строк 3 роки, з конфіскацією коштів, здобутих злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків, на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, на строк 3 роки, з конфіскацією коштів, здобутих злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди:
ОСОБА_6 – 2500 грн. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_7 – 3000 грн. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 – 2590 грн. матеріальної та 1200 грн. моральної шкоди; ОСОБА_9 – 1000 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_10 – 62368 грн. матеріальної шкоди; ОСОБА_11 – 2600 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_12 – 2020 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_13 – 1750 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_14 – 900 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_15 – 2320 грн. матеріальної шкоди; банку "Фінанси та Кредит" за кредитом ОСОБА_16 – 57430 грн., за кредитом ОСОБА_17 – 100301 грн., за кредитом ОСОБА_9 – 80340 грн. 38 коп., по кредиту ОСОБА_18 – 25872 грн.; банку ВАТ "Сведбанк" – 11711 грн. 75 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він, за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, працюючи у 2005-2008 роках на посаді директора ПОГ "Ліга-Альянс", грубо порушив законодавство про працю, офіційно не оформив трудові відносини з громадянами ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, що призвело до втрати ними гарантованих державою прав на пенсійне забезпечення за стажем роботи, відпустки, відшкодування заподіяної на виробництві шкоди, соціальне страхування тощо.
Також ОСОБА_5 з корисливих мотивів вчинив зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою повторно, у великих розмірах, вчинив службове підроблення, тобто складав завідомо неправдиві документи, надав будучи суб’єктом господарської діяльності завідомо неправдиву інформацію банку, вчинив фінансові операції, тобто уклав угоди з коштами та майном, які були одержані внаслідок вчинення супільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмивання) доходів, а також вчинив дії спрямовані на приховання, маскування незаконного походження таких коштів, майна та володіння ними на загальну суму 273578 грн, створив суб’єкти підприємницької діяльності з метою прикриття подальшої незаконної діяльності, повторно та такі, що заподіяли велику матеріальну шкоду громадянам, підробив документи, які видаються підприємством, організацією, громадянином-підприємцем чи іншою особою, яка має право видавати чи засвідчувати документи і які надають права або звільняють від обов’язків, а також використовував завідомо підроблені документи.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок щодо нього змінити і виправдати його за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.190 КК України, а за ч.2 ст.358 КК України пом’якшити покарання. На обґрунтування своїх доводів посилається на необґрунтованість його засудження за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.190 КК України, істотні порушення кримінально-процесуального закону під час розслідування та судового розгляду справи. Крім того зазначає, що його не було ознайомлено з матеріалами справи та не викликано в суд апеляційної інстанції. Також не погоджується з вирішеними у справі цивільними позовами, зокрема позовом банку "Фінанси та Кредит" за кредитом ОСОБА_17 на суму 100301 грн. та за кредитом ОСОБА_9 на суму 80340 грн. 38 коп. Вважає, що а пеляційний суд розглянув справу формально.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Саленка І.В., який вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_5 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і оцінені судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з вимогами ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного.
Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були. Суд фактично не сформулював о бвинувачення ОСОБА_5, яке визнав доведеним, не навів ознаки об’єктивної сторони складу злочинів, за які його засуджено , не зазначив час і місце вчинення злочинів, обставини їх вчинення та наслідки. Обвинувачення ОСОБА_5 викладене у нечітких та неконкретних формулюваннях, є невиправдано великим за обсягом, одні і ті ж епізоди обвинувачення неодноразово повторюються.
Суд також не навів доказів на обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів та не дав їм належної оцінки відповідно до вимог ст.67 КПК України. Суд виклав зміст показань ОСОБА_5, потерпілих, свідків, а також зазначив, що його винність підтверджується письмовими доказами. Однак замість аналізу та оцінки фактичних даних, які містяться письмових доказах, суд у вироку лише зазначив назву частини доказів, а також вжив неприпустимі формулювання про те, що винність ОСОБА_5 підтверджуються також протоколами обшуку, протоколами виїмки документів, зібраними управлінням боротьби з відмиванням доходів здобутих злочинним шляхом УПМ ДПА в Івано-Франківській області під час дослідчої перевірки матеріалами, розширеним витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна серії КМ №668732, зібраним УПМ ДПА в Івано-Франківській області матеріалами, та іншими доказами. У вироку не зазначено, які саме документи досліджувались, їх назву, відсутній аналіз змісту цих документів, також не зазначено, які дані вони містять, чи стосуються ці дані досліджуваних судом обставин справи, які обставини цими доказами підтверджуються або спростовуються.
Крім того, суд у вироку не сформулював висновків щодо кваліфікації дій ОСОБА_5, не зазначив, які його дії, за якою статтею Кримінального кодексу України і за якими ознаками кваліфіковано.
Порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи місцевим судом залишились поза увагою суду апеляційної інстанції і не були усунуті при апеляційному розгляді справи.
Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути порушення, про які зазначено в мотивувальній частині ухвали, справу розглянути відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, доказам у справі дати належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395-396 КПК України (у редакції Законів України №2533-III від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п.2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.
С У Д Д І :
Глос Л.Ф. Школяров В.Ф. Таран Т.С.