Справа № 22-Ц-4805 2006р                                  Головуючий 1 -ї інст.МУЗИЧЕНКО В.О.

Категорія - трудове                                             Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.

суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. КІРСАНОВОЇ Л.І.

при секретарі - ЧОЛАР1Я К.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного інституту основної хімії (НІОХІМ), 3-я особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення суми оплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановила :

У квітні 2006 року позивач звернувся до Комінтернівського районного суду міста Харкова з позовом до Державного науково-дослідного інституту основної хімії ( далі НІОХІМ), 3-я особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення суми оплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що працював у відповідача на посаді заступника директора з загальних питань з березня 1976 року; з жовтня 1995 року обіймав посаду заступника директора з загальних і комерційних питань.

Наказом № НОМЕР_1 був звільнений з займаної посади за п.1ст.40 КЗпП України: у зв"язку зі скороченням штату адміністративно-управлінського персоналу. Це звільнення оскаржив до суду і рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2005 року був поновлений на роботі у колишній посаді, з оплатою вимушеного прогулу та з відшкодуванням моральної шкоди.

Рішення суду відповідачем було виконано: наказом № 187-до він був допущений до роботи, всі належні за рішенням суду платежі йому були виплачені.

Однак вже 10 січня 2006 року директор інституту запропонував йому звільнитися за власним бажанням, а після відмови подати таку заяву підлеглим службам була надана вказівка не виконувати його накази та не контактувати із ним.

23 січня 2006 року був виданий наказ № 3-к, яким він був попереджений про звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України з 23 березня 2006 року. При цьому було запропоновано зайняти вакантну посаду прибиральника службових приміщень..

Наказом № 35-к від 22 березня 2006 року він був звільнений з займаної посади з 23 березня 2006 року за п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки ніяких змін умов виробництва і праці в НІОХІМ не відбулося, а крім того за період з січня до кінця березня 2006 року з НІОХІМ звільнилося декілька інженерно-технічних працівників, у тому числі головний механік ОСОБА_3., однак ці посади йому не були запропоновані; не було враховане його переважне право залишення на роботі, як особи, яка підпадає під категорію" діти війни" і посилаючись також на те, що у службах, які він курирував, як заступник директора з загальних і комерційних питань ніякого скорочення не відбулося, позивач просив скасувати наказ директора НІОХІМ ОСОБА_2. від 22 березня 2006 року за № 35-к, як незаконний; поновити його на роботі на посаді заступника директора з загальних та комерційних питань, з оплатою вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1200 грн.

Посилаючись на те, що повторним незаконним звільненням йому заподіяна також і моральна шкода, оскільки це викликало постійний стрес, погіршення стану здоров"я, порушило звичний ритм життя, просив стягнути з відповідача на його користь 30000 грн. - у відшкодування цієї шкоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного інституту основної хімії ( НІОХІМ), 3-я особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення суми оплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, які мають суттєве значення у справі, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить про її відхилення та залишення рішення районного суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Заслухавши доповідь судді; пояснення позивача, його представника та представника відповідача; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.1ст.49-2 КЗпП України.

Судовим розглядом встановлено що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 1976 року, з жовтня 1995 року обіймав посаду заступника директора інституту з комерційних та загальних питань.

23 січня 2006 року відповідачем був виданий наказ № 4-Т про внесення змін до штатного розкладу в науковій частині НІОХІМ , з виключенням посади заступника директора з комерційних і загальних питань з 23.03.2006 року (а.с.23)

Відповідно наказу № 3-к від 23 січня 2006 року посада, яку обіймав позивач, з 23 березня 2006 року виводилася за штатного розкладу; ОСОБА_1 у порядку ст. 49-2 КЗпП України попереджався про наступне звільнення з 23.03.2006 року у зв"язку зі змінами в організації праці (п.1 ст.40 КЗпП України) та до його відома доводилося про відсутність в інституті вакансій відповідно до його спеціальності; наявність вакансії

прибиральника службових приміщень і можливість переведення на цю роботу за його згодою, (а.с.6).

Зміст цього наказу був доведений до відома позивача, але він відмовився засвідчити своє ознайомлення з наказом , про що був складений відповідний акт (а.с.21)

14 березня 2006 року відбулося   сумісне засідання представників профкому та работодавця НІОХІМ, постановою якого за № 7 було узгоджено звільнення заступника директора з комерційних та загальних питань ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.18-19).

Наказом № 35-к від 22 березня 2006 року ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника директора з комерційних та загальних питань з 23 березня 2006 року за п.1 ст.40 КЗпП України, (а.с.7)

З наданого суду першої інстанції штатного розкладу НІОХІМ вбачається що на 01.01.2006 року в інституті було 275 штатних одиниць, а на час розгляду справи - 244.

Довідкою від 23 червня 2006 року відповідач підтвердив, що за період з 23 січня 2006 року до 03 квітня 2006 року прийому на роботу в НІОХІМ не відбувалося. 03 квітня 2006 року на вакантну посаду прибиральника приміщень прийнята ОСОБА_4 Прийому на роботу на посади, аналогічні кваліфікації ОСОБА_1 не відбувалося по час видачі довідки (а.с.111)

Наведене свідчить про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що змінами в організації виробництва і праці в НІОХІВМ було скорочення штату працівників, а також про те, що при звільненні ОСОБА_1 адміністрацією НІОХІМ були дотримані вимоги законодавства про працю.

Правильним є і висновок суду що переважне право на залишення на роботі позивача перед іншими працівниками, як особи, яка має право користуватися пільгами відповідно до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" не могло бути враховане при його звільненні. ОСОБА_1 був єдиним заступником директора з комерційних та загальних питань. Його посадові обов"язкі відрізняються від посадових обов'язків техничного директора та інших працівників адміністративно-управлінського персоналу, тобто він не займав таку саму посаду і не виконував таку саму роботу в установі.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення його на роботі суд обгрунтовано вказав на відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.

Його посилання на вивільнення посади головного механіка, яка йому відповідачем не була запропонована є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 21-к від 20 лютого 2006 року головний механік ОСОБА_3. був звільнений з займаної посади з 22.02.2006 року за ст. 38 КЗпП України ( власне бажання), а наказом № 6-Т від того ж дня посада головного механіка була виключена зі штатного розкладу інституту з 23.02.2006 року (а.с. 56 -57), тобто ця посада не була вакантною і не могла бути запропонована позивачу.

Не впливає на висновки суду і такий довод скарги ОСОБА_1 що звіт за формою 4-ПН відповідачем до Київського районного центру зайнятості був направлений лише відносно нього та наукового співробітника ОСОБА_5, що на його думку свідчить про невідповідність твердження про скорочення чисельності штату з 275 до 244 одиниць, оскільки з наказів, копії яких маються в матеріалах справи, вбачається, що працівники НІОХІМ посади яких скорочувалися, звільнялися з роботи за власним бажанням, або за угодою сторін (ст.ст.36,38 КЗпП України, а.с. 42-72), а згідно вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен доводити до відома держаної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника, а не посади.

_з

Судова колегія визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до ст.308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.303,304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313-315,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий - підпис

Судді - підписи

Копія вірна. Суддя -