Судове рішення #1918245

Головуючий у першій інстанції - Каліуш О.В.

Суддя - доповідач - Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2008 року м. Донецька

справа № 22-а-1174/08 (22-а-5939/07)

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого	Ляшенко Д.В.
суддів при секретарі за участю позивача	Колеснік Г.А., Ханової Р.Ф. Білоус К.І. ОСОБА_1
розглянувши у відкритому апеляційними скаргами	судовому засіданні Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
на постанову	Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області
від	28 листопада 2007 року
по справі	№ 2-а-70/2007
за позовом	ОСОБА_1
до	Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
про	стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2007р., -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотримані кошти на оздоровлення за 2007 рік.

Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 листопада 2007 року позов ОСОБА_1, про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2007 роки було задоволено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Микитівському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі ЧАЕС), є інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 420 грн.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової допомоги у розмірі 1590 грн. (420 х 4 = 1680 - 90 = 1590 грн.).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, що підтверджується посвідченням, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що також підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2007 рік Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн. (виплата здійснена 16.05.2007р.), установлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 3 групи, постраждалі у наслідок Чорнобильської катастрофи - 90 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 90 гривень суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 листопада 2007 року по справі № 2-а-70/2007 за позовом ОСОБА_1 до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради «про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2007р.» - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: