Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О. Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
20 березня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-1155/08 (22-а-5919/07)
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Сухарька М.Г.
|
при секретарі за участю: позивача представника відповідача |
Білоус К.І. ОСОБА_1 Петрової Л.П. |
|
|
розглянувши у відкритому апеляційні скарги |
судовому засіданні 1-ОСОБА_1; 2- Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області |
|
|
на постанову |
Донецького окружного адміністративного суду |
|
|
від |
19 листопада 2007 року |
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-6138/07 |
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області |
|
|
про |
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006рр., - |
|
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дій відповідача неправомірними та стягнути недоотримані суми одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006рр.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2002-2006 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2002-2005 роки. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2006 рік відмовлено, оскільки відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (надалі ЧАЕС) 1 категорії, має 3 групу інвалідності у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати становив: з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, з вересня 2004 року - 237 гривень, з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні, з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 липня 2005 р. - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 29.04.2004); 2003 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 18.04.2004); 2004 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 02.03.2005); 2005 рік - 90 грн. (виплата здійснена 10.10.2005); 2006 рік - 90 грн. (виплата здійснена 09.09.2006).
Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2002 по 2005 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової допомоги у розмірі 3861, 50 грн.
Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач також не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права просить постанову суду скасувати та задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, його визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними посвідченням.
Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).
Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2002 рік 21,50 грн., за 2003 рік в розмірі 21,50 грн. за 2004 рік в розмірі 21,50 грн., за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2006 рік в розмірі 90 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, з вересня 2004 року - 237 гривень, з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні, з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 липня 2005 р. - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, а не постановами №№ 836, 562.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за в 2002 рік, 21,50 грн. за в 2003 рік, у розмірі 21,50 грн. за в 2004 рік та у розмірі 90 грн. за в 2005 рік - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на корить ОСОБА_1 суми на оздоровлення за 2002-2005роки в розмір 3861, 50 грн.
Обґрунтовано суд першої інстанції також не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.
За відсутності визнання закону про бюджет неконституційним, правові підстави визнавати дії відповідача протиправними відсутні, бо відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року по справі № 2-а-6138/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006рр. - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..
Головуючий:
Судді:
Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О. Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
20 березня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-1155/08 (22-а-5919/07)
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Сухарька М.Г.
|
при секретарі за участю: позивача представника відповідача |
Білоус К.І. ОСОБА_1 Петрової Л.П. |
|
|
розглянувши у відкритому апеляційні скарги |
судовому засіданні 1-ОСОБА_1; 2- Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області |
|
|
на постанову |
Донецького окружного адміністративного суду |
|
|
від |
19 листопада 2007 року |
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-6138/07 |
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області |
|
|
про |
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006рр., - |
|
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року по справі № 2-а-6138/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006рр. - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..
Головуючий:
Судді: