Судове рішення 22-а-1152/2008 від 04.06.2008

Судове рішення #1918234

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О. Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2008 року м. Донецьк

справа № 22-а-1152/08 (22-а-5916/07)

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Сухарька М.Г.

при секретарі за участю: позивача представника відповідача	Білоус К.І. ОСОБА_1 Бабенко Т.В.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу	судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька
на постанову	Донецького окружного адміністративного суду
від	19 листопада 2007 року
по адміністративній справі	№ 2-а-3866/07
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька
про	стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002-2005, 2007 рік, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотриманні суми на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки, у загальному розмірі 5187,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки було задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька як особа, яка є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (надалі ЧАЕС) інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: у 2002 році - 164 грн., у 2003 році - 205 грн., у 2004 році - 237 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2007 році - 420 грн. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 рік - 21,50 грн., 2003 рік - 21,50 грн., 2004 рік - 21,50 грн., 2005 рік - 90 грн., 2006 рік - 90 грн., 2007 рік - 90 грн.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2002 по 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової допомоги у розмірі 5187, 50 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував позивач.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.

Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2002 рік 21,50 грн., за 2003 рік в розмірі 21,50 грн. за 2004 рік в розмірі 21,50 грн., за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2006 рік в розмірі 90 грн., за 2007 рік в розмірі 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу у 2002 році - 164 грн., у 2003 році - 205 грн., у 2004 році - 237 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2007 році - 420 грн., а не постановами №№ 836, 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за в 2002 рік, 21,50 грн. за в 2003 рік, у розмірі 21,50 грн. за в 2004 рік, у розмірі 90 грн. за в 2005 рік та у розмірі 90 грн. за в 2007 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька на корить ОСОБА_1 суми на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки у розмірі 5187,50 грн.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року по справі № 2-а-3866/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька, про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2002-2005, 2007рр. - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

Головуючий:

Судді: