Головуючий у 1 інстанції: Галатіна О.О.                                       Справа № 22-а-1105/08

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 рік                                                                                                 місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                    Білоус К.І.

З участю сторін: сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року дії відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради Донецької області, щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених суд щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 року у розмірі не менше ніж чотирьох мінімальних заробітних плат, та за 2005, 2007 роки у розмірі не менше від п'яти мінімальних заробітних плат - визнані неправомірними, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки у розмірі 5777 грн.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради Донецької області - з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що всі виплати позивачу були зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а саме, Постанов Кабінету Міністрів України. 

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,  якій була встановлена 3-тя група інвалідності, а з 2005 року - 2-га група інвалідності, та їй відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, як інваліду 2-ої групи, та у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, як інваліду 3-ої групи, встановленої на момент її виплати.

Колегія суддів, вважає, що суд 1-ї інстанції вірно виходив з вимог закону, що має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу у зменшених розмірах, замість встановлених за нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто п'яти мінімальних заробітних плат інвалідам 2-ої групи, та чотирьох - інвалідам 3-ої групи, розмір яких не може бути менше за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

            Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, визначивши прерогативу норм Законів над підзаконними актами, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, ставлячи питання про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.

            З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну  скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року, якою дії відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради Донецької області, щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 року у розмірі менше ніж чотирьох мінімальних заробітних плат, та за 2005, 2007 роки у розмірі менше від п'яти мінімальних заробітних плат - визнані неправомірними, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки у розмірі 5777 грн. - залишити  без змін.   

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили.

Колегія суддів:                                                                                                       Н.К.Шаптала

                                                                                                                                 Г.А.Колеснік

                                                                                                                                 Д.В.Ляшенко