У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 12 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області.

         Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 липня 2005 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець та житель м. Вільнянська Запорізької області,

громадянин України,

несудимий в силу ст.89 КК України,

засуджений

за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном на 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов”язано періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

За вироком засуджений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 9 квітня 2005 року в м.Вільнянську Запорізької області незаконно придбав у гр.ОСОБА_2 та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.

Крім того, засуджений ОСОБА_1 цього ж дня на пров.Матросова  м.Вільнянська незаконно збув гр.ОСОБА_3 за 20 грн.  особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 3,5 гр.

                У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області, не оскаржуючи фактичні обставини справи, ставить питання про зміну постановленого щодо  засудженого ОСОБА_1 судового рішення у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та, ознайомившись з доводами подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

         Доводи у касаційному поданні про неправильне застосування судом кримінального закону колегія суддів визнає обгрунтованими.

         Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд всупереч вимогам ст.77 КК України та положення ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” неправильно застосував конфіскацію майна, як додаткове покарання, оскільки воно не застосовується при звільненні особи від покарання з випробуванням.

                З наведених підстав вирок стосовно засудженого ОСОБА_1 підлягає зміні.

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів 

у х в а л и л а :

            Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

         Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з нього рішення про застосування до засудженого ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Судді:

Кияшко А.Я.               Верещак В.М.             Лавренюк М.Ю.