Справа № 11-178/ 2008 р. Головуючий у 1 інстанції: Мурашко І.А.
Категорія: ст. 121 ч. 2 КК Укр. Доповідач: Кузюра М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Кузюри М.М.
суддів: Білоброва В.Д., Козака В.І.
при секретарі Глюк Н.М.
за участю: прокурора Басюка С.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 та засудженогоОСОБА_2на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, громадянин України, уродженець м. Речиця Гомельської області Республіка Білорусь, мешканець АДРЕСА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 освіта середня, не одружений, не працюючий, має неповнолітню дитину, раніше судимий: 24 листопада 1992 року Городнянським районним судом за ст. ст. 145 ч.2, 45 КК України (ред. 1960 р.) до 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 3 роки; 08 червня 1993 року Городнянським районним судом за ст. ст. 215-3, 43 КК України (ред. 1960 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 19 червня 1993 року Городянським районним судом за ст. ст. 215-3 ч.2, 140 ч.3, 42, 43 КК України (ред. 1960 р.) 5 років 6 місяців позбавлення волі; 30 квітня 2002 року Городянським районним судом за ст. ст. 206 ч.2, 44, 45 КК України (ред. 1960 р.) до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 01 вересня 2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 185 ч.2, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, -
засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 визнаний судом винним та засуджений за те, що 16 квітня 2007 року близько 22-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, умисно наніс йому численні удари руками та ногами по тулубу, завдавши тілесні ушкодження потерпілому у вигляді політравми, закритої тупої травми грудної клітини, що морфологічно проявилися наступними ушкодженнями: непрямі переломи ребер по середньо-ключичним лініям справа 6-7, зліва 4-9, синців на передній поверхні грудної клітки, на передній поверхні правої гомілки в середній третині, ран по передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, перелому правої великогомілкової та малогомілкової кісток, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер на місці. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травматичного шоку тяжкого ступеню, який виник як наслідок закритої травми грудної клітини з множинними переломами ребер.
В апеляціях :
Адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодоОСОБА_2закрити. Свої вимоги аргументує однобічністю та неповнотою досудового слідства, а саме тим, що не було надано будь якої оцінки тому факту, що у потерпілого згідно висновків експертизи були наявні тілесні ушкодження вже напередодні. Також звертає увагу на невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, так як висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та суперечать обставинам справи. Також суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зазначає, що істотне порушенні кримінально-процесуального закону перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити, законний, обґрунтований і справедливий вирок. Вважає, що судом добуто докази лише того, що ОСОБА_2 тільки штовхав потерпілого, від чого не міг заподіяти наявних у нього тілесних ушкоджень.
Засуджений ОСОБА_2 просить цей же вирок змінити, призначивши більш м'яке покарання. Свої вимоги аргументує рядом порушень норм кримінально-процесуального закону на стадії досудового слідства. А саме вказує, що на момент допиту він знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим скористались працівники органів досудового слідства, сфабрикувавши проти нього справу та застосовуючи психологічний тиск. Просить критично віднестись до показів свідків які його оговорили, а також взяти до уваги поганий стан його здоров'я та те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 який уточнив вимоги своєї апеляції та підтримав апеляцію захисника, доводи адвоката ОСОБА_1, думку прокурора, який просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши та дослідивши в ході часткового судового слідства матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженогоОСОБА_2та адвоката ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході часткового судового слідства апеляційний суд встановив, що 16 квітня 2007 року близько 22-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, засуджений ОСОБА_2 умисно наніс йому численні удари руками та ногами по тулубу, завдавши тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої тупої травми грудної клітини, що морфологічно проявилися наступними ушкодженнями: непрямі переломи ребер по середньо-ключичним лініям справа 6-7, зліва 4-9, синців на передній поверхні грудної клітки, на передній поверхні правої гомілки в середній третині, ран по передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, перелому правої великогомілкової та малогомілкової кісток, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносно живої людини мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер на місці. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травматичного шоку тяжкого ступеню, який виник як наслідок закритої травми грудної клітини з множинними переломами ребер.
Засуджений ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому діянні не визнав та пояснив, що 16 квітня 2007 року близько 11 години в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_3вони розпивали спиртні напої. Близько 13 год у нього з ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_3 відмовився від його прохання розтопити грубу, винести мусор та приготувати їжу. На цьому ґрунті він ударив ОСОБА_3 по нозі, а той ударив його у відповідь. Вони зчепилися битися і вдвох упали на підлогу, де їх розняв ОСОБА_5 і вони продовжили вживати спиртне, а ОСОБА_3 займався грубою. Десь о 15-й годині він пішов з будинку, на річці ще вживав спиртне, а повернувся додому о 21-22 годині. В будинку була лише ОСОБА_4, яка спала, і він сів дивитися телевізор. У дворі загавкала собака і він вирішив піти подивитися, але в цей час до будинку зайшов ОСОБА_3, який ледве стояв на ногах та був з побитим обличчям, і з порогу став просити випити горілки. Він подумав, що ОСОБА_3 п'яний, тому запропонував йому лягати спати, при цьому штовхнув його та вийшов на подвір'я. Коли повернувся, ОСОБА_3 лежав на полу, а потім почав щось кричати, з рота в нього виділялась слина, тому він закривав йому рота, так як вважав, що ОСОБА_3 вимагає у нього горілки, тому прикидається хворим. Він спробував його перевернути, але з рота в нього ще більше пішла слина. Коли він намагався підняти ОСОБА_3, в будинок зайшов ОСОБА_5 та відштовхнув його від потерпілого, висловивши незадоволення тим, що начебто він бив ОСОБА_3
Факт заподіяння потерпілому ОСОБА_3тілесних ушкоджень, вказаних у висновках судово-медичних експертиз категорично заперечує, погоджуючись лише з тим, що штовхав потерпілого і той падав, від чого міг отримати синці. Протоколи на досудовому слідстві підписував, не читаючи змісту, слідчий складав їх на свій розсуд і вони не відповідають дійсності.
Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини в скоєнні інкримінованого йому за ст. 121 ч. 2 КК України діяння, вона повністю підтверджується, а його свідчення в суді спростовуються, наступними доказами.
Допитуваний в ході досудового слідства як підозрюваний та обвинувачений ОСОБА_2 узгоджено давав свідчення про те, що саме він заподіяв потерпілому ОСОБА_3тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер. При цьому, в деталях розповів та показав при відтворенні обстановки та обставин події кількість та послідовність нанесених потерпілому ударів (т. 1 а.с. 55, 65) .
Зміну показів засудженим у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції суд розцінює як спробу уникнути справедливої відповідальності за скоєне та оцінює такі твердження критично. Допитаний як обвинувачений 26 червня 2007 року при пред'явленні остаточного обвинувачення ОСОБА_2 відмовився від раніше даних ним показів, але таку відмову мотивував саме тяжкістю пред'явленого йому обвинувачення та стверджував, що не міг заподіяти потерпілому тілесних ушкоджень, що привели до його смерті, не заперечуючи при цьому факту нанесення ударів. (т.1 а.с. 175)
ПосиланняОСОБА_2в подальшому на те, що він при допитах на досудовому слідстві, які проводились одразу після його затримання, був у стані алкогольного сп'яніння та перебував у стресовому психоемоційному стані, викликаному смертю товариша, і підписував протоколи допиту, не читаючи їх змісту, суперечать фактичним обставинам справи. Так, ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину 17 квітня 2007 року і того ж дня був допитаний в якості підозрюваного. Як обвинувачений, ОСОБА_2 був допитаний 27 квітня 2007 року і дав такі ж свідчення щодо обставин вчиненого ним діяння. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_2 перебував у такому психологічному стані, який перешкоджав йому адекватно оцінювати обстановку та контролювати свої дії.
Застосування фізичного та психологічного тиску в ході досудового слідства засуджений ОСОБА_2 заперечує, тому колегія суддів вважає дані засудженим покази на досудовому слідстві допустимими та такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі, а доводи апеляції в цій частині, необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві показав, що 16 квітня 2007 року з 10-ї години ранку він, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпивали в його будинку спиртне. Між ОСОБА_2та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої вони штовхали один одного, але розійшлися. ОСОБА_3 ще до цього мав на обличчі ушкодження. Коли він повернувся додому близько 22 год, в будинку почув збуджені голоси ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та звуки бійки. В будинку побачив біля печі лежачого ОСОБА_3, над яким стояв ОСОБА_2 та наносив йому удари. Точно бачив, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3кулаком правої руки в область грудної клітки та один удар ногою з розмаху по тулубу. Коли він відштовхнув ОСОБА_2 та став надавати допомогу ОСОБА_3, ОСОБА_2 знову наніс потерпілому один сильний удар ногою в область грудної клітини, після чого ОСОБА_3 почав хрипіти. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що потерпілий прикидається, сподіваючись на те, що його пригостять горілкою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив обставини події, але стверджував, що ОСОБА_2 не наносив сильні удари потерпілому, а лише штовхав його.
Експерт ОСОБА_6 з приводу часу виникнення тілесних ушкоджень суду пояснив, що дійсно в акті судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 вказано, що отримані ним тілесні ушкодження відносяться до періоду 13-16 квітня 2007 року. Разом з тим, тілесні ушкодження у вигляді саден та синців могли утворитися до 16 квітня, а переломи гомілкової кістки та ребер утворилися незадовго до смерті, а саме 16 квітня 2007 року, від ударів із значною силою. Від поштовхів, як на це вказує засуджений, такі ушкодження виникнути не могли. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді переломів свідчить про нанесення потерпілому не менше п'яти ударів. ОСОБА_3 помер від травматичного шоку, викликаного переломами ребер та гомілки, при цьому міг померти як від перелому ребер, так і від перелому гомілки окремо.
Крім того, експерт пояснив, що виявлені у потерпілого тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової та малогомілкової кісток в сукупності з переломами ребер, позбавляли потерпілого можливості вільно пересуватися, тим більше, вступати в сутичку з ОСОБА_2
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 після отриманих тілесних ушкоджень міг здійснювати лише самостійні дії, які не потребували великого фізичного навантаження.
Зазначені свідчення спростовують доводиОСОБА_2про те, що раніше хтось інший заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, сам засуджений ОСОБА_2 не заперечує, що потерпілий ОСОБА_3 самостійно зайшов до будинку, на стан здоров'я не скаржився, і він лише вважав, що ОСОБА_3 п'яний.
Твердження засудженого про те, що потерпілий був побитий раніше, ніяк не зменшують ступінь його вини, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 до цього мав тілесні ушкодження на обличчі, і в заподіянні таких тілесних ушкоджень обвинувачення ОСОБА_2 не пред'являлось.
Доводи захисту про суперечливість висновків судово-медичних експертиз перевірялися в ході судового слідства в суді першої та апеляційної інстанцій з допитом експерта і не знайшли свого підтвердження.
Посилання засудженого та захисника на те, що ОСОБА_3 міг бути побитий ОСОБА_2 спростовується постановою від 22 червня 2007 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи з приводу заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 140).
Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, колегія суддів вважає доведеною винуватістьОСОБА_2у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, а вирок суду щодо нього належно обґрунтованим та законним. Судом дана належна оцінка зібраним по справі та добутих судом доказам, які ретельно проаналізовані, правильно оцінені й обґрунтовано покладені судом в основу вироку. Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженогоОСОБА_2та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2- без змін.
СУДДІ:
БІЛОБРОВ В.Д. КУЗЮРА М.М. КОЗАК В.І.