У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів Гриціва М.І. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 лютого 2009 року щодо ОСОБА_7
Цим вироком
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
такого, що судимості не мав,
засуджено за ч.3 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов’язків, строком на 1 рік і 6 місяців;
за ч.4 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на 2 роки;
за ч.5 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов’язків, строком на 3 роки з конфіскацію всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов’язків, на строк 3 роки з конфіскацію всього належного йому майна.
За ч.3 ст.365, ч.ч.1, 2 ст.366 КК України ОСОБА_7 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих: ОСОБА_8 – 525000 грн., ОСОБА_9 – 12400 грн., ОСОБА_10 – 16000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_11 – 22330 грн. матеріальної шкоди та 3500 грн. моральної шкоди, ОСОБА_12 – 197000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_13 – 337640 грн. матеріальної шкоди і 10000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_14 - 152000 грн. матеріальної шкоди і 10000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_15 - 10000 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_16 - 27150 грн. матеріальної шкоди і 3500 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він з 1 квітня 2005 року обіймаючи посаду заступника голови правління кредитної спілки «Допомога» у м.Хмельницькому і з 27 липня 2005 року будучи її уповноваженим представником і виконавчим директором філії №1 шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою заволодіння чужим майном неодноразово протягом 2005-2007 років укладав від імені кредитної спілки з громадянами строкові письмові депозити договори під високі відсотки, отримував значні суми коштів, однак до каси кредитної спілки їх не вносив, а привласнював, чим заподіяв потерпілим матеріальну шкоду.
Так, 14 грудня 2006 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_17 такий договір та отримав від неї 5000 грн., з яких 2000 грн. частинами повернув під виглядом відсотків, а решту 3000 грн. привласнив.
ОСОБА_7 у такий же спосіб у період з березня 2006 року по 23 серпня 2007 року заволодів грошима ОСОБА_18 в сумі 10000 грн.; ОСОБА_11 на загальну суму 29290 грн., віддавши частинами у виді відсотків 6960 грн.; ОСОБА_13 в сумі 50500 грн., заподіявши шкоду у великих розмірах; ОСОБА_19 в сумі 405000 грн., заподіявши шкоду в особливо-великому розмірі; у ОСОБА_8 в сумі 150000 грн. і 375000 грн., заподіявши шкоду в особливо великих розмірах; ОСОБА_10 в сумі 16000 грн; ОСОБА_20 в сумі 12000 грн.; ОСОБА_12 в сумі 197000 грн., заподіявши шкоду в особливо великих розмірах; ОСОБА_14 в сумі 152000 грн., заподіявши шкоду в особливо великих розмірах; ОСОБА_21 в сумі 85000 грн., заподіявши шкоду у великих розмірах.
Всього ОСОБА_7 отримав від потерпілих 1835340 грн., з яких повернув 40820 грн., а решту привласнив.
У касаційній скарзі захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати його дії з ст.191 КК України на ст.190 КК України та призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, оскільки у матеріалах справи є достатньо доказів, які свідчать про те, що при укладені з потерпілими фіктивних депозитних договорів ОСОБА_7 керувався власним корисливим наміром і його дії не були пов’язані з використанням службового становища.
Також зазначають, що ОСОБА_7 не міг використати своє службове становище для заволодіння коштами потерпілих шляхом укладання з ними фіктивних депозитних договорів, оскільки офіційно повноваження на укладання таких договорів йому не надавались і при п роведенні у справі аудиторської перевірки було встановлено, що кошти, отримані від потерпілих за фіктивними депозитними договорами, на поточний рахунок кредитної спілки «Допомога» не надходили, що свідчить про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст.191 КК України, оскільки відсутні такі кваліфікуючі ознаки цього злочину як привласнення, розтрата майна та заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем і тому дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ст.190 КК України.
Захисники зазначають також про те, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині вироку, суперечать висновкам, викладеним у його резолютивній частині. Посилаються на те, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання не врахував, що він є інвалідом 2 групи та призначив йому занадто суворе покарання. Апеляційний суд розглянув справу формально та не звернув уваги на допущені судом порушення.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу і просив змінити вирок щодо ОСОБА_7, перекваліфікувати його дії з ст.191 КК України на ст.190 КК України та призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, думку прокурора Кравченко Є.С., яка вважала касаційну скаргу частково обґрунтованою, а судові рішення такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисників, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду щодо виправдання ОСОБА_7 за ч.3 ст.365, ч.ч.1,2 ст.366 КК України за відсутністю в його діях складу злочину у касаційному порядку не оскаржено і за відсутності касаційного приводу колегією суддів не переглядаються.
Відповідно до ст.398 КПК України, однією з підстав для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
На думку колегії суддів, при розгляді справи щодо ОСОБА_7 в частині його засудження за ст.191 КК України були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні судові рішення.
Відповідно до вимог ст.ст.323,334 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.
Цих вимог закону суд не дотримався, обвинувачення, яке визнав доведеним, за кожним епізодом злочинної діяльності ОСОБА_7 не сформулював, воно викладено у загальних, не конкретних формулюваннях та у формі припущень, дані щодо місця, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину у вироку не наведені . Суд не навів у вироку доказів на обґрунтування цього обвинувачення та не навів належних мотивів зміни обвинувачення, не дав оцінки доказам відповідно до вимог ст.67 КПК України.
Досудовим слідством ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та в особливо великому розмірі.
Суд перекваліфікував його дії з ч.5 ст.191 КК України на ч.3 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно; на ч.4 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та у великому розмірі; на ч.5 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та в особливо великому розмірі.
Таке рішення суду не ґрунтується на законі і суперечить вимогам ст.275 КПК України, якою встановлено, що справу може бути розглянуто лише щодо підсудного і тільки в межах пред’явленого йому обвинувачення. Суд вийшов за межі пред’явленого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки досудовим слідством обвинувачення за ч.3 та ч.4 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та у великому розмірі, йому не пред’являлось. За необхідності це питання вирішується в порядку, передбаченому ст.277 КПК України.
Крім того, суд при перекваліфікації дій ОСОБА_7 не зазначив, які епізоди його злочинної діяльності кваліфікує за відповідними частинами ст.191 КК України.
Суд також не дотримав вимог ст.67 КПК України щодо аналізу і оцінки доказів і не проаналізував фактичні дані, що містяться в показаннях потерпілих, свідків та в інших джерелах доказів та у порушення вимог ч.1 ст.334 КПК України не навів докази на обґрунтування висновків за кожним епізодом обвинувачення, а лише перерахував частину доказів, які досліджував під час судового слідства, коротко у загальних формулюваннях виклав їх зміст та не зазначив, які обставини цими доказами підтверджуються або спростовуються.
Досудовим слідством ОСОБА_7 було також пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, а суд ухвалив рішення про виключення цього обвинувачення і зазначив про це лише у мотивувальній частині вироку. Такий висновок суду не ґрунтується на законі і суперечить вимогам ст.ст.324,334 КПК України, оскільки при постановленні вироку суд повинен вирішити питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину. Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих за різними статтями кримінального закону, і обвинувачення деяких злочинів не знайшло свого підтвердження, суд повинен навести мотивування щодо визнання його винним у вчиненні одних злочинів і виправдання щодо інших.
Порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи місцевим судом залишились поза увагою суду апеляційної інстанції і не були усунуті при апеляційному розгляді справи.
Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути порушення, зазначені в ухвалі, справу розглянути відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, доказам у справі дати належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395-396 КПК України (у редакції Законів України №2533-III від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п.2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 лютого 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С У Д Д І:
Глос Л.Ф. Гриців М.І. Таран Т.С.