У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів Школярова В.Ф. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 24 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на постанову помічника прокурора м.Феодосії від 25 грудня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Судакського міського відділу УМВС України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 за ст.ст.364, 365, 368 КК України, на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст.ст.366, 358 КК України, а також на постанову від 29 грудня 2008 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_12 і ОСОБА_14 за ст.356 КК України.
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року скаргу ОСОБА_5 на ці постанови залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року постанову суду за скаргою ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення як незаконні та необґрунтовані. Стверджує, що вони постановлені без належної перевірки фактичних обставин справи та з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О., яка просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Як видно з матеріалів справи, скарги ОСОБА_5 на постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та на постанову про закриття справи суд розглянув в одному провадженні і ухвалив одне процесуальне рішення, хоча ці постанови стосувались різних осіб, різних подій, різних обставин і передбачали різний процесуальний порядок їх розгляду.
Так, відповідно до вимог ст.236-2 КПК України, під час розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи суд повинен перевірити законність та обґрунтованість цього рішення, чи були при відмові у порушенні справи дотримані вимоги ст.99 КПК України, якою передбачено, що у порушенні кримінальної справи може бути відмовлено лише за умови відсутності матеріально-правових і процесуальних підстав до її порушення. Постанова судді за наслідками перевірки скарги має бути належно вмотивованою, у ній має бути зазначено, які факти чи обставини покладені на обґрунтування прийнятого за скаргою рішення.
Згідно зі ст.ст.236-5, 236-6 КПК України, суддя під час розгляду скарги на постанову про закриття кримінальної справи повинен перевірити, чи були дотримані органом, який ухвалював це рішення, вимоги статей 213 і 214 КПК України, які передбачають підстави та порядок її закриття. Постанова судді за наслідками розгляду таких скарг також має бути належно вмотивованою.
Цих вимог закону суд не дотримався і під час розгляду скарги ОСОБА_5 не перевірив законність та обґрунтованість рішень помічника прокурора м.Феодосії Автономної Республіки Крим про відмову у порушенні кримінальної справи та слідчого прокуратури Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про закриття кримінальної справи, не сформулював висновку щодо законності та обґрунтованості кожної оскаржуваної ОСОБА_5 постанови окремо, не зазначив передбачених законом підстав для прийняття такого рішення, а обмежився загальними формулюваннями про те, що ці постанови належно мотивовані і ґрунтуються на матеріалах, зібраних під час розслідування кримінальної справи, хоча фактично, як убачається з протоколу судового засідання (т.9 а.с.293 зворот), суд матеріали кримінальної справи не досліджував і не перевірив належно всі доводи ОСОБА_5 щодо незаконності постанов про відмову у порушенні кримінальних справ та про закриття кримінальної справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно дотриматися вимог ст.ст.236-2, 236-5, 236-6 КПК України, перевірити належним чином відповідність постанов про відмову у порушенні кримінальної справи вимогам ст.ст.97,99 КПК України та про закриття справ вимогам ст.ст.213, 214 КПК України і, в залежності від встановленого, ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395-396 КПК України (у редакції Законів України №2533-III від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п.2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С У Д Д І :
Глос Л.Ф. Школяров В.Ф. Таран Т.С.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд не досліджував в повному обсязі матеріали справи і послався на те, що в судовому засіданні при розгляді скарги ОСОБА_5 на попередні постанови органу досудового слідства від 12 листопада 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Судакського ГОГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та від 6 лютого 2008 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за ст.356 КК України, судом у повному обсязі було досліджено матеріали справи в 8 томах, за результатами розгляду вказаної скарги судом винесено рішення від 5 серпня 2008 року, яке ніким з учасників процесу не оскаржувалось і набрало законної сили, тому обставини зазначені у вказаній постанові суд вважає встановленими у зв’язку з чим недоцільно досліджувати матеріали справи в повному обсязі. Враховуючи викладене суд дослідив матеріали справи тільки в частині зібраних матеріалів після повернення справи на додаткове розслідування.
Як свідчать матеріали справи постановою від 5 серпня 2008 року, на яку послався суд, попередні постанови органу досудового слідства від 12 листопада 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Судакського ГОГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та від 6 лютого 2008 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за ст.356 КК України було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування. Крім інших вказівок, які необхідно було виконати при проведенні додаткового розслідування, суд в постанові послався на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали постанови виїмки від 3 лютого 2005 року правовстановлюючих документів на 14 будівельних блок-вагонів, протоколу виїмки та оригінали цих документів.
Дослідження цих документів мало істотне значення для прийняття рішення у справі.
Під час проведення досудового слідства слідчим прокуратури було винесено постанову від 29 грудня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_7 по факту втрати матеріалів кримінальної справи (постанови виїмки від 3 лютого 2005 року правовстановлюючих документів на 14 будівельних блок-вагонів, протоколу виїмки та оригіналів цих документів) (т.8 а.с. 424-426).
Після проведення додаткового розслідування помічником прокурора м.Феодосії від 25 грудня 2008 року було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Судакського ГОГУ МВС України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 за ст.ст.364, 365, 368 КК України, на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ст.ст.366, 358 КК України, а також на постанову від 29 грудня 2008 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_12 і ОСОБА_14 за ст.356 КК України.