Справа №345/6133/24

Провадження № 2/345/92/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

26.03.2025 р. м.Калуш

       Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю представника позивача Ушакевич М.П.

представника відповідача Данчин Ю.Р.,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 12.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №С13.040.10131 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у 200000,00 грн.. Ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди – 5000,00 грн.. Відсотки за користування кредитом встановлено у розмірі 24%.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно якого позивач отримав право вимоги по відношенню до відповідачки.

22.12.2023 між ТОВ «ОПТАМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №22/12-2023, згідно якого позивач отримав право вимоги по відношенню до відповідачки.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не повернула в повному обсязі кредитну заборгованість та не виконала в повному обсязі всі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем в результаті чого станом на 19.12.2023 заборгованість становить 19952,27 грн., з яких 5418,40 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 14533,87 грн.. Відповідачка добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідачки наявну заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

13.12.2024 від відповідачки до суду надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що при ліміті кредитної лінії в 5000 грн., позивачем неправомірно нараховано заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5418,00 грн.. Позивачем порушено строк позовної давності звернення до суду, оскільки згідно умов договору Банк відкрив поточний рахунок на строк 2 роки, у той час як договір укладений 12.04.2017 року. У позові відсутня формула нарахуванні відсотків, тому неможливо визначити порядок нарахування відсотків за користування кредитом. На підставі наведеного вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

26.12.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив згідно якої просить суд, позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зазначає, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Факт отримання коштів підтверджується частковим погашенням боргу. Щодо строків позовної давності зазначив, що спірний договір укладено 12.04.2017 року строком до 12.04.2024. Згідно п. 152 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, строки визначені ст..ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦК України продовжуються на час дії такого карантину. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Ухвалою судді від 31.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові у повному обсязі та вказала, що факт отримання коштів підтверджується частковим погашенням боргу. Щодо строків позовної давності зазначила, що спірний договір укладено 12.04.2017 року строком до 12.04.2024. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681,728,786,1293 ЦК України продовжувалися на час дії такого карантину. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Щодо заборгованості по тілу кредиту вказала, що договір було не надання у кредит фіксованої суми, а про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у 200000,00 грн.. Ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди – 5000,00 грн.. При укладенні договору відповідачка була ознайомитися з умовами договору перед його підписанням, в тому числі і щодо порядку нарахування відсотків. З умовами договору погодилась.

Представник відповідачки в судовому засіданні просить взяти до уваги відзив на позов та у задоволенні позову відмовити. Вказала, що позивачем неправомірно нараховано заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5418,00 грн. в той час, як при укладенні договору ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 5000 грн.. Договір укладений 12.04.2017 року на строк 2 роки, отже позивачем пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду. У позові відсутня формула нарахуванні відсотків, тому неможливо визначити порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

 Як встановлено в судовому засіданні, 12.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №С13.040.10131 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у 200000,00 грн.. Ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди – 5000,00 грн.. Відсотки за користування кредитом встановлено у розмірі 24%.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно якого позивач отримав право вимоги по відношенню до відповідачки.

22.12.2023 між ТОВ «ОПТАМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №22/12-2023, згідно якого позивач отримав право вимоги по відношенню до відповідачки.

Згідно розрахунку заборгованості станом на станом на 19.12.2023 заборгованість по кредитному договору №С13.040.10131 становить 19952,27 грн., з яких 5418,40 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 14533,87 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд установив, що позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування.

       Суд вважає безпідставними доводи відповідачки та її представника в тому, що позивачем не неправомірно нараховано заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5418,4 грн. в той час як договір було укладено про надання кредиту у розмірі 5000 грн., оскільки ці твердження повністю спростовані доказами доданими позивачем до позовної заяви, а саме у відповідності до п.3 кредитного договору №С13.040.10131 банком надано кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по поточному рахунку та відповідно до п.3.1 Договру максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у розмірі 200000 грн..

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем заборгованості по відсотках за користування кредитом, оскільки сторонами визначено процентну ставку по договору, відповідачку було ознайомлено з фінансовими умовами надання кредиту. Таким чином в даному випадку між позикодавцем та позичальником погоджено всі умови кредитного договору, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом.

Зі змісту договору слідує, що позичальника повідомлено про те, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором кредитування зобов`язаний буде сплачувати проценти, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі, з яким вона ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала.

На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталася до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції Договору, тим самим фактично погодилася зі всіма його умовами.

Більше того, не дивлячись на гарантоване ст. 15 ЗУ « Про споживче кредитування» право на відмову від договору протягом чотирнадцяти днів з дня його укладення, відповідач користувався кредитними коштами.

Суд критично відноситься до заперечень відповідачки та її представника відносно позову в частині порушення позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки як вбачається з матеріалів справи кредитний договір №С13.040.10131 з відповідачкою укладено 12.04.2027 року в п.5.10 якого вказано, що сторони погодились, що позовна давність за спорами , що випливають з угоди становить 10 роки, а строк у 2 роки – передбачено відносно дії платіжної картки (п.2 Договору).

Крім того, Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681,728,786,1293 ЦК України продовжувалися на час дії такого карантину. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, з 24.02.2022 року та по даний час зупинено.

Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову та вважає, що слід стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором позики у розмірі 19952,27 грн., з яких 5418,40 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 14533,87 грн...

Розподіл судових витрат:

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати позивача складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3028 гривні.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи  вбачається, що позивач уклав договір про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024. Вартість послуг в загальній сумі склала 7000,00 грн..

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 7000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги та 3028,00 грн. судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 512, 514, 526, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: по АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082 суму заборгованості за кредитним договором №С13.040.10131 від 12.04.2017 року в розмірі 19 952, 27 грн., що складається із 5 418, 40 грн. заборгованості за основним боргом та 14 533, 87 грн. заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 27.03.2025.

Суддя