Справа  № 2-394/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 року , Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Бевз О.Ю.,

при секретарі –Оверченко Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача —Міхальової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі судових засідань м. Бобринець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобринецької зразкової автомобільної школи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надбавку за вислугу років, стягнення недоотриманої заробітної плати, моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_5 у позовній заяві про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, з урахуванням уточнених позовних вимог, та у судовому засіданні посилався на те, що 01.08.2011 року він був звільнений із займаної посади майстра виробничого навчання Бобринецької ЗАШ на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штатної чисельності), вважає таке звільнення незаконним, так як при його звільненні не мали місце зміни в організації виробництва і праці, що вказує на відсутність факту скорочення чисельності або штату працівників, крім того відповідач при попередженні позивача про наступне звільнення не запропонував  іншої роботи на тому ж підприємстві та проігноровано переважне право на залишення на роботі по відношенню до інших осіб, які залишились працювати. А тому таке звільнення є незаконним та підлягає скасуванню з відповідним поновленням на роботі з 01.08.2011 року на тій же посаді. Також позивач просить суд  стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі в сумі 3938,86 грн., надбавку за вислугу років за період з 11.07.2001 року по 31.12.2010 року (щомісячно) у розмірі 30%, в сумі 22894,99 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн..

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача —Міхальова В.В надала суду  письмові заперечення на позов, просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивач завчасно був попереджений про звільнення, особисто був ознайомлений із наказом про можливе звільнення, вакантні посади  на той час  були відсутні, докази вини відповідача відсутні, а тому вимоги позивача, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Вимога про стягнення недоотриманої надбавки за вислугу років також задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не має на неї право.

          Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, приходить до висновку про відсутність для задоволення позову враховуючи наступне.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, на посаді майстра виробничого навчання Бобринецької зразкової автомобільної школи, ці обставини підтверджуються відповідним записом у трудовій книжці.

          Судом у судовому засіданні встановлено наступне.

          Наказом №15 від 25 травня 2011 року «Про скорочення штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці» було наказано вивести із штатного розпису Бобринецької зразкової автомобільної школи товариства сприяння обороні України з 01.08.2011 року посаду майстра виробничого навчання водінню 4 одиниці.

          Наказом від 31.05.2011 року № 17 «Про скорочення працівників автошколи» в зв’язку з обставинами, що склалися по компетенції груп із-за відсутності курсантів і неможливістю отримувати штат працівників у повному складі позивача ОСОБА_1 під підпис, було попереджено про можливе звільнення 31.08.2011 року.

          Обґрунтовуючи підстави заявленого позову позивач зазначає, що 31 травня 2011 року його було попереджено про наступне вивільнення з 01.08.2011 року. Наказом №8 від 01.08.2011 року позивача звільнено з посади майстра виробничого навчання Бобринецької ЗАШ на підставі п.1 ч.І ст. 40 КЗпП України (за скороченням штатної чисельності).

          Виходячи із змісту позовних вимог позивач вважає, що відповідачем при його звільненні було порушено норми ст. 40,42, ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 49-2 КЗпП, а саме в Бобринецькій зразковій автомобільній школі не мали місця зміни в організації виробництва і праці, що на думку позивача свідчить про відсутність факту скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, відповідач про наступне вивільнення не запропонував йому іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації і проігнорував його переважне право залишення на роботі по відношенню до працівників, які залишились працювати, чим порушив ст. 42 КЗпП України.

Згідно пункту 1 частини 1 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Праву власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК України.

Як вбачається із заперечень  представника відповідача Бобринецька ЗАШ Кіровоградської обласної організації ТСО України в своїй діяльності крім чинного законодавства України керується Статутом товариства затвердженого в новій редакції 2008 року.

Відповідно до п.2.2 Статуту навчальний заклад розпочинає свою діяльність за умови наявності навчально - методичного забезпечення, педагогічних кадрів і після одержання ліцензії на провадження діяльності, пов'язаної з наданням послуг для здобуття професійно - технічної освіти, яка видається у порядку, встановленому кабінетом міністрів України.

Згідно п. 2.11. Статуту слухачі навчального закладу комплектуються у навчальні групи з теоретичної підготовки за професіями чисельністю 25-30 чоловік. Виробниче навчання проводиться у групах по 25-30 чоловік.

З початку 2011 року в Бобринецькій зразковій автомобільній школі почала прослідковуватись тенденція до зниження кількості слухачів, що призвело до неможливості повного формування навчальних груп та зменшення надходження коштів на забезпечення матеріальної бази навчального закладу.

У зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною із зменшенням обсягу робіт через відсутність курсантів директором Бобринецької ЗАШ наказом №15 від 25 травня 2011 року наказано вивести із штатного розпису Бобринецької зразкової автомобільної школи товариства сприяння обороні України з 01 серпня 2011 року посаду майстра виробничого навчання водінню в кількості 4 одиниці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗПП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказом №17 від 31 травня 2011 року в.о. директора ЗАШ - Волошиним О.О., видано наказ, яким персонально попереджено про скорочення посад працівників згідно ст. 49-2 КЗпП України у встановлені строки з 01.08.2011 року. З даним наказом ознайомлений був і позивач, що не заперечується ним.

Оскаржуваним наказом №8 від 01 серпня 2011 року скорочено чисельність працівників по п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 серпня 2011 року, а саме майстрів виробничого навчання водінню, в тому числі ОСОБА_1

Згідно ст. 44 КЗпП України установою проведено розрахунок з позивачем та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку.

Також, про заплановане та фактичне вивільнення працівника доведено до відому державної служби зайнятості.

З 01.08.2011 року введено в дію новий штатний розпис Бобринецької ЗАШ, виходячи із змісту якого, посади «майстер виробничого навчання»- відсутні.

Таким чином, відповідачем дотримано норми ст.49-2 КЗпП України, щодо строку попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення.

Відносно доводів позивача про його переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, як на підставу для поновлення на роботі, суд приходить до слідуючого.

Відповідно до абз. 2 ст. 49-2 КзПП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить, до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно абз. З п. 19 ППВСУ №9 від 06.11.1992 року, судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до п.19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди обов'язані з'ясувати, чи додержана власником або уповноваженим органом норма законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо змін організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Доводи позивача щодо переважного права на залишенні на роботі не можуть вважатися підставами для визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, оскільки виходячи із змісту наказів по основній діяльності посади майстрів виробничого навчання по водінню виведені із штатного розпису Бобринецької ЗАШ.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до довідки по Бобринецькій ЗАШ на час видачі наказів про скорочення штату працівників вакантні посади для переведення позивача на іншу роботу були відсутні, відповідно доводи позовної заяви про поновлення його на роботі не обґрунтовані на законі.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7. статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Відповідно до довідки Бобринецької ЗАШ первинна профспілкова організація у навчальному закладі - відсутня.

Відносно вимог щодо стягнення недоотриманої частини заробітної плати (надбавки за вислугу років в період з липня 2001 року по грудень 2010 року)

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, до якої входять: основа і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до п. п.1,2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 78 від 31 січня 2001 року із змінами внесеними згідно з постановами КМУ №1222 від 19.08.2002р., № 1089 від 25.08.2004р. педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти виплачуються надбавки за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад три роки - 10%, понад 10 років - 20 % і понад 20 років - 30%. До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково- педагогічних працівників ( далі - стаж педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою КМУ від 14.06.2000року № 963. Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

До посад педагогічних працівників включено також посаду майстра виробничого навчання, відповідно до Переліку посад в педагогічних та науково- педагогічних працівників затвердженого постановою КМУ №963 від 14.06.2000року із змінами внесеними згідно з постановами КМУ №432 від 06.05.2001 року, №40 від 14.01.2004року, № 1567 від 17.11.2004року, №1148 від 30.11.2005року, № 203 від 22.02.2006року

Згідно ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Порядок обчислення заробітної плати визначений Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти затвердженої наказом Міністерства Юстиції України №102 від 23.05.1993 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 63 Інструкції №102 оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Надбавки педагогічним працівникам за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки найманим працівникам входять до структури заробітної плати, відносяться до додаткової заробітної плати у вигляді гарантійних виплат і підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, через що на них необхідно нараховувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 7 Інструкції №102, освіта педагогічних працівників визначається на підставі дипломів, свідоцтв, атестатів або посвідчень про закінчення навчального закладу незалежно від спеціальності, яку вони отримали після закінчення навчального закладу (за винятком тих випадків, коли це окремо обумовлено).

Перелік навчальних закладів, закінчення яких дає право на встановлення педагогічним працівникам ставок заробітної плати й посадових окладів залежно від освіти, наводиться в додатку N4.

Відповідно, педагогічним працівникам, які мають освіту в обсязі учительського інституту та прирівнених до нього навчальних закладів, ставки заробітної плати і посадові оклади встановлюються у розмірах, передбачених для працівників, які мають середню спеціальну освіту (п. 65 Інструкції).

Враховуючи дані норми чинного законодавства України виплата надбавок  за педагогічний страж передбачена працівникам які мають педагогічний стаж роботи, а також за наявності документа, який підтверджує здобуття освіти педагога.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 виконував роботу як майстра виробничого навчання.

У позивача наявний диплом про здобуття професії «техніка - механіка»(диплом №064167 від 29.04.1979 року). Доказів здобуття освіти педагогічного працівника з наданням підтверджуючих дипломів (атестатів тощо) позивачем не надається і в матеріалах справи - відсутні.

Законодавством України передбачено виплату надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Виплата цих надбавок іншим категоріям працівників може передбачатися колективним договором (виплата даних надбавок в колективному договорі Бобринецької ЗАШ - відсутня).

Враховуючи відсутність документа про наявність здобуття педагогічної освіти, відповідачем виплата надбавки за педагогічний стаж роботи працівнику - ОСОБА_1, не здійснювалася.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №78 від 31.01.2001 року, «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту", запроваджено починаючи з 1 січня 2001 р. передбачену абзацами восьмим і десятим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", виплату педагогічним та науково- педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.

          Згідно ст. 57 Закону України виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків; ( Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-ІІІ від 07.12.2000 ) ( Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-ІІІ від 20.12.2001 ).

Виходячи із вимог чинного законодавства України, виплата надбавок за педагогічний стаж роботи, реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на наступний рік.

Відповідач по справі - Бобринецька зразкова автомобільна школа не входить до структури навчальних закладів, що фінансується за рахунок коштів Державного або місцевого бюджетів. Джерелами надходження коштів до навчального закладу є кошти одержані за надання освітніх послуг відповідно до укладених договорів, плати за надання додаткових освітніх послуг, тощо (п.7.1. Статуту).

Крім того відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2009 p. N 1130 "Про встановлення надбавки вчителям, вихователям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації державної та комунальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників" з 1 січня 2010 року установлена надбавка в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) лише вищезазначеним категоріям педагогічних працівників. Натомість позивачем виходячи із змісту позовної заяви доплата за педагогічний стаж роботи розраховується у розмірі 30%.

Постановою Кабінету Міністрів України №373 від 23.03.2011 року №373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів Ї-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування, установити надбавку в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Дана постанова набирає чинності з 1 вересня 2011 року.

Таким чином, обов'язок навчального закладу, незалежно від підпорядкування, здійснювати виплату надбавок педагогічним працівникам виникає з 01 вересня 2011 року. Як підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1, був звільнений з роботи 01 серпня 2011 року до вступу Постанови КМУ №373 в законну силу.

Крім того згідно наданого позивачем Акта перевірки №11-06-023/1530 від 08.11.2011 року, проведеного територіальною державною інспекцією праці в Кіровоградській області відносно Бобринецької зразкової автомобільної школи товариства сприяння оборони України, щодо додержання окремих питань законодавства про працю та розгляд звернень громадян встановлено наступне: виплата надбавки за вислугу років педагогічним працівникам Бобринецької ЗАШ є правом керівника, а не його обов’язком. Бобринецької ЗАШ, оскільки остання не є бюджетним закладом освіти; порушень вимог ст. 49-2 КЗпП України з боку відповідача виявлено не було, так як не було порушення ст. 42 КЗпП України. Відповідно до вимог ст. 44 КзпП України ОСОБА_1 було нараховано вихідну допомогу та порушень ст. 116 КЗпП України, щодо проведення остаточного розрахунку в день звільнення  встановлено не було. Лише встановлено порушення вимог п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме для вирахування вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 проведено розрахунок даної допомоги виходячи з нарахувань за останні 7 місяців, а не за останні 2 календарні дні, які передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.  Дані обставини також вбачаються із відповіді Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області, виданої по факту перевірки за звернення ОСОБА_5, щодо порушень законодавства про працю.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виплати надбавки за вислугу років в період з липня 2001 року по грудень 2010 року задоволенню не підлягають.

Отже правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, як то встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення, зокрема, з зазначеної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.   

В силу ч. 3 ст. 43 КЗпП подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.   

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають на пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.    Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.   

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходив з того, що   трудовий договір породжує тривалі правовідносини між власником або уповноваженим ним органом і працівником. Водночас закон визнає за його сторонами право одностороннього розірвання трудового договору і припинення існуючих між сторонами трудових відносин відповідно до правил, установлених законодавством про працю. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд.   

При вирішенні питання про визнання наказу про звільнення незаконним, а й відтак про законність звільнення позивачів, суд виходив з того, що з боку відповідача не було допущено порушення вимог діючого законодавства про працю, зокрема  вимоги ч. 1 та 2 ст. 492 КЗпП України, щодо попередження працівника про наступне вивільнення за два місяці та щодо забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, ст. 43 КЗпП України щодо попереднього погодження питання звільнення працівника з первинною профспілковою організацією, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено трудових прав позивачів і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання наказу про звільнення незаконним.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.   

Таким чином, враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача не було допущено порушення вимог діючого законодавства України про працю, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачів про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі наслідки в силу вимог закону мають місце лише за умови звільнення працівника без законної підстави.   

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.   

Відповідно до ч. 1 ст. 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.   

При розгляді даної справи судом встановлено, що звільнення позивачів відбулося без порушення вимог законодавства України про працю та без порушення прав позивачів, факт порушення прав позивачів при прийнятті відповідачем наказу від 20.10.2005 року № 731к «Про науково-дослідні роботи»не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, крім того, суд враховує, що позивачами у судовому засіданні не було надано суду доказів завдання позивачам моральної шкоди у заявленому розмірі, а тому суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.  40, 43, 492, 235, 237-1, КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

          У всих позовних вимогах ОСОБА_1 до Бобринецької зразкової автомобільної школи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та надбавки за вислугу років, стягнення недоотриманої частини заробітної плати,  надбавки за вислугу років та стягнення моральної шкоди –відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржено в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                           (підпис)

З оригіналом згідно:

          Суддя                                                                                                                       Бевз О.Ю.