У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житлом,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 8 лютого 2006 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ¼ частину квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про правло власності на указану квартиру від 14 січня 1999 року. Визнано право спільної сумісної власності на спірну квартиру по ¼ частині за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у доступі до квартири та передати йому ключі від вхідних дверей.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.        

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Ухвала оскарженню не підлягає.