Справа №2-126
2011 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :
головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,
при секретарі - Голубятникової І.А.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” ( правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. та за позовом ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”( правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) про визнання недійсними : кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р., -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2010 року ОСОБА_5 акціонерне товариство “ОТП Банк” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22.09.2005 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № МL –202/023/2005 про надання кредиту в сумі 20000 доларів США під 6,5 % річних. Кредит був наданий строком до 22 вересня 2025 року.
ОСОБА_4 не належним чином виконував свої зобов”язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.
Заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 4 березня 2010 року становить 168069,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом –19091,08 доларів США, що еквівалентно 152423 грн. 18 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2010 р. 1 долар США = 7,984 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 22.10.2009р. по 04.03.2010р. за процентною ставко 14,00 % річних –987,44 доларів США, що еквівалентно 7883 грн. 72 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2010 р. 1 долар США = 7,984 грн., пеня за неналежне виконання боргових зобов’язань за період з 23.07.2009р. по 04.03.2010р. –7762 грн. 21 коп.
Відповідно до п.1.9 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов”язань за цим кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред”явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом. При цьому, виконання зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” заборгованість за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22.09.2005 року у розмірі 168069,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом –19091,08 доларів США, що еквівалентно 152423 грн. 18 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2010 р. 1 долар США = 7,984 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 22.10.2009р. по 04.03.2010р. за процентною ставко 14,00 % річних – 987,44 доларів США, що еквівалентно 7883 грн. 72 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2010 р. 1 долар США = 7,984 грн., пеня за неналежне виконання боргових зобов’язань за період з 23.07.2009р. по 04.03.2010р. –7762 грн. 21 коп., а також судові витрати на загальну суму 1 800 гривень 70 копійок, з яких : 1 680 гривень 70 копійок –судовий збір , 120 гривень 00 копійок, а всього – 169869 гривень 81 копійок.
5 липня 2010 року з Ленінського районного суду міста Запоріжжя до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа № 2-3144/2010р. за позовом ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання недійсними : кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р., підсудність якої визначена ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2010 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 5 липня 2010 року цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. та за позовом ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання недійсними кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р., об’єднані в одне провадження.
В оргрутування свої позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк»було укладено кредитним договір № МL –202/023/2005 на суму 20000,00 доларів США під 6,5 % строком до 22 вересня 2025 року.
Кім того, між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк»було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року, а саме: № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р.
Також, 25 липня 2008 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк»до кредитного договору № МL –202/074/2008 від 25 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № РМL –202/073/2008, відповідно до якого ОСОБА_4 для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов”язань за кредитними договорами № МL –202/023/2005 від 22.09.2005р. та № МL –202/074/2008 від 25.07.2008р. належний йому на праві власності будинок № 40 по вулиці Менжинського в місті Запоріжжі.
Вважає, що дії щодо укладання та виконання вищезазначеного кредитного договору, додаткових угод до нього та іпотечного договору суперечать вимогам законодавства виходячи з наступного.
Підставою для недійсності кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року є укладення останнього в валюті, відмінній від гривні України та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства.
Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Статтею 52 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.
За приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
З огляду на викладене вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні відповідними суб’єктами імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.
Зазначена індивідуальна ліцензія у ОСОБА_4 та відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року суперечить вимогам п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Положенню «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу».
До того ж зазначив, що при укладенні кредитного не було отримано відповідно згоди дружини ОСОБА_4, оскільки останній перебуває у шлюбі з 28 лютого 2004 року, що додатково свідчить про неправомірний характер кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року.
На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним кредитний договір № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; визнати недійсними додаткові договори № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року, укладені між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; визнати недійсним договір іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк».
В процесі розгляду справи ПАТ «ОТП Банк»уточнив свої позовні вимоги, збільшивши розмір позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” заборгованість за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. станом на 25 листопада 2010 року у розмірі 171 755 гривень 76 копійок , з яких : 19 091 долари США 08 центів –заборгованість за тілом кредиту ; 1 640 доларів США 78 центів –заборгованість по процентах, нарахованих за період часу з 22.10.2009 р. по 30.05.2010 р. за ставкою 14 , 00 відсотків річних ; 7 171 гривні 74 копійки –пеня, нарахована на суми заборгованостей за період з 22.07.2009 р. по 24.02.2010 р. у розмірі 1% за кожен день прострочення по офіційному курсу НБУ станом на 25.11.2010 р. 903. 39 долари США, які еквівалентні 7,9387 грн., а також судові витрати на загальну суму 1 820 гривень 00 копійок, з яких : 1 700 гривень 00 копійок –судовий збір , 120 гривень 00 копійок, а всього –173575 гривень 76 копійки .
Ухвалою суду від 15 березня 2011 року первісний позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк»замінено на належного позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 року підтримав та просив суд їх задовольнити. Крім того, проти позовних вимог ОСОБА_4 заперечував, посилаючись на те, що кредитний договір № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р., додаткові договори № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22 вересня 2005 року та договір іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25 липня 2008 року, які були укладені між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк»у суворому додержанні діючого законодавства України, а тому не підлягають визнанню їх недійсними з підстав зазначених у позові. На підставі викладеного, просив суд відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив суд їх задовольнити в повному обсязі та відмовити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 22 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № МL –202/023/2005 про надання кредиту в сумі 20000 доларів США під 6,5 % річних. Кредит був наданий строком до 22 вересня 2025 року. (ас. 8-12)
ОСОБА_4 не належним чином виконував свої зобов”язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК Ураїни порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та морадьної шкоди.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником забов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсолідарну) відповідальність поручителя.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1.9 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов”язань за цим кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред”явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом. При цьому, виконання зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Як встановлено в суді та підтверджено матеріалами справи заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 25 листопада 2010 року у розмірі 171 755 гривень 76 копійок , з яких : 19 091 долари США 08 центів –заборгованість за тілом кредиту ; 1 640 доларів США 78 центів –заборгованість по процентах, нарахованих за період часу з 22.10.2009 р. по 30.05.2010 р. за ставкою 14 , 00 відсотків річних ; 7 171 гривні 74 копійки –пеня, нарахована на суми заборгованостей за період з 22.07.2009 р. по 24.02.2010 р. у розмірі 1% за кожен день прострочення по офіційному курсу НБУ станом на 25.11.2010 р. 903. 39 долари США, які еквівалентні 7,9387 грн. (а.с. 61-64)
Таким чином, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22.09.2005 року позивач за зустрічним позовом по справі сплатив судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 1700 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно –технічне забезпечення у сумі 120 гривень 00 копійок, а всього на суму 1820 гривень 00 копійок, в зв’язку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. (а.с. 38-39)
Щодо позовних вимог ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”( правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) про визнання недійсними : кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ст. 202 ЦК України визначено, що правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини характеризуються наступними рисами: правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи; правочини завжди є правомірними діями; воля в правочинах завжди спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зігдно ст.. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб’єкта правочину.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
Згідно п. 1.11.1. Кредитного договору, повернення кредиту та процентів за користування ним здійснюється у валюті кредиту.
Водночас, пунктом 1.11.2 кредитного договору «Застереження»передбачено, що підписанням цього Договору позичальник висловлює свою обізнаність з діючими тарифами Банку, обов’язковими платежами передбаченими чинним законодавством України, а також з валютними ризиками, які несе позичальник під час виконання боргових зобов’язань, якщо валютою кредиту виступає долар США.
Отже, за волевиявленням двох сторін було досягнуто усіх умов кредитного договору (правочину). Будь-яких заперечень на момент укладення зазначеного правочину позивач не мав.
Також, позивач укладаючи Кредитний договір та обираючи валюту кредитування свідомо вибрав саме - долар США. Перед укладанням Кредитного договору його ознайомили з усіма умовами кредитування, а саме з терміном кредитування, валютою кредитування, процентними ставками у цих валютах тощо.
Таким чином, ОСОБА_7 повністю усвідомлював про умови кредитування у Банка та самостійно за власним бажанням обрав кредитування у доларах США.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Стаття 629 ЦК України, встановлює загальний принцип обов’язковості договору. Укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогам, і умови договору не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов’язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Позовні вимоги позивача щодо недійсності Кредитного договору ґрунтуються, зокрема, на тому, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня, та відповідно до норм ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Водночас, у ч. 2 цієї ж статті ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Отже, позивач не враховує положення чинного законодавства, однобічно їх розглядає і тлумачить.
Згідно ч. 1 і 3 ст. 533 ЦК України, в якій зазначено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Також, нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.
При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими в іноземній валюті.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», в якій зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Відповідно до норм пп. «г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Відповідач діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України. Так, відповідачем отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід’ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Банк з валютними цінностями.
Таким чином, правових перешкод для того, щоб Банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов’язання в іноземній валюті –немає.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
У зв’язку з тим, що Банк, діючи у відповідності до діючого законодавства України надав Позивачу кредит у іноземній валюті (дол. США), то останній повинен повернути Банку таку ж саму суму грошей у іноземній валюті (дол. США).
Курім того, у відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до п. 1.8 гл. 1 розд. ІІІ «Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджених постановою правління НБУ № 255 від 18.06.2003 р.: нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий інструмент.
У відповідності до п. 3 частини 1 Кредитного договору сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку (5,49%) та ставки FIDR.
У відповідності до п. 1.4.1.2 Кредитного договору сторонами встановлено порядок одержання процентів за користування кредитом, а саме: проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів ... на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, та сплачуються позичальником.
Твердження позивача про те, що при укладенні кредитного договору не було отримано відповідної згоди дружини останнього, є невірним та спростовується наступним.
25 липня 2008 року, дружиною ОСОБА_4, ОСОБА_8 надана заява, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 25.07.2008 року за реєстровим № 5828.
Згідно вказаної заяви, ОСОБА_8 надала згоду своєму чоловіку –ОСОБА_4, зокрема, на укладення з АТ «ОТП Банк»кредитного договору в сумі та на умовах йому відомих.
Враховуючи зазначене, Кредитного договору укладений з дотриманням вимог ст.ст. 63, 65 Сімейного кодексу України та ст. 369 ЦК України.
Зважаючи на вищевикладене, Кредитний договір № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 року, укладений відповідно до положень чинного законодавства та з дотриманням вимог ст. ст. 203, 205, 207, 208, ч. 2 ст. 524 і ст. 533 Цивільного кодексу України, та в межах повноважень Банку, щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, а тому суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) про визнання недійсними : кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р..
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 –215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”( правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Амурська, буд. № 65 ( ІПН : НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”( 04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 18, код ЄДРПОУ 36789421 п/р 26507002333333 в АТ “ОТП Банк”м. Київ , МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. станом на 25 листопада 2010 року у розмірі 171 755 ( сто сімдесят одну тисячу сімсот п”ятдесят п”ять) гривень 76 копійок , з яких : 19 091 ( дев”ятнадцять тисяч дев”яносто один) долари США 08 центів –заборгованість за тілом кредиту ; 1 640 ( одна тисяча шістсот сорок) доларів США 78 центів –заборгованість по процентах, нарахованих за період часу з 22.10.2009 р. по 30.05.2010 р. за ставкою 14 , 00 відсотків річних ; 7 171 ( сім тисяч сто сімдесят одна) гривні 74 копійки –пеня, нарахована на суми заборгованостей за період з 22.07.2009 р. по 24.02.2010 р. у розмірі 1% за кожен день прострочення по офіційному курсу НБУ станом на 25.11.2010 р. 903. 39 долари США, які еквівалентні 7,9387 грн., а також судові витрати на загальну суму 1 820 ( одна тисяча вісімсот двадцять ) гривень 00 копійок, з яких : 1 700 ( одна тисяча сімсот ) гривень 00 копійок –судовий збір , 120 ( сто двадцять ) гривень 00 копійок, а всього –173575 ( сто сімдесят три тисячі п”ятьсот сімдесят п”ять) гривень 76 копійки .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, діючого, на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”( правонаступник Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”) про визнання недійсними : : кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; додаткових угод № 1 від 25.03.2009 р., №2 від 07.09.2009 р., № 3 від 06.11.2009 р., № 4 від 22.12.2009 р., № 5 від 29.01.2010 р до кредитного договору № МL –202/023/2005 від 22. 09.2005 р. ; договору іпотеки № РМL –202/073/2008 від 25. 07.2008 р. відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Суддя: Н.Г.Скользнєва