У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2005 року, яким                       

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, 

громадянин України, раніше судимий,

останній раз 27.04.2005 р. за ст. 185 ч. 2 КК України

на 4 роки позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

            На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у тому числі за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2005 р. остаточно ОСОБА_1 визначено до відбування чотири роки шість місяців позбавлення волі.

            Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

            Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 листопада 2004 року приблизно о 18-ій год. 30 хв. з під'їзду будинку АДРЕСА_1 таємно викрав належний ОСОБА_2 мопед “Сузукі” вартістю 2800 грн., заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити та пом'якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України.  Вказує на повне визнання вини, відшкодування  збитків, явку з повинною та активне сприяння слідству в розкритті злочину, який він вчинив внаслідок збігу тяжких обставин. Стверджує, що суд не врахував тієї обставини, що він є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у крадіжці, вчиненій повторно, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами і в касаційній скарзі засудженим не опорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які він посилається в касаційній скарзі.

Призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України є обгрунтованим.

Таким чином призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для пом”якшення йому покарання та обрання більш м”якого покарання, ніж передбачено законом.

Відсутні також передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_1 від покарання згідно з Законом України “Про амністію” від 31.05.2005 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Отже, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам закону. Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

судді:

   Ю.М. Кармазін                 Є.Ф. Стрекалов         В.Ф. Школяров