Дата документу 03.08.2011

                                                                                                                Справа № 2-2319/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

03.08.2011 року                                                   Ленінський районний суд м. Вінниці

                                                 в складі :  головуючого судді Зайцева А.Ю.

                                                                  при секретарі  Храновській І.І.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -           

                                               ВСТАНОВИВ:

            В суд звернулась ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього  ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

            Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.04.2008 року близько 14 години неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, учень 9 «б»класу СЗОШ № 10, знаходячись на стадіоні школи, на грунті неприязних взаємовідносин, пристав, побив руками та ногами неповнолітнього  ОСОБА_1, в результаті чого йому були нанесені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій мяких тканин в лівій лобно-тімяній ділянці. Каретою швидкої допомоги позивача було доставлено та госпіталізовано в лікарню. З приводу тілесних ушкоджень мати позивача звернулась із заявою в міліцію і в результаті перевірки відповідач визнав вину, однак була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Вважає, що такими діями відповідача позивачу нанесена моральна шкода, яку оцінює в 11500 гривень. Крім того, діями відповідача позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка складається з витрат на ліки та навчання, яке в зв’язку з травмами не надало бажаного результату. Оскільки ОСОБА_2 не має доходів, шкоду просить стягнутим також із його матері ОСОБА_3

            В судовому засіданні позивач та його представники підтримали вимоги позову, надали пояснення аналогічні з викладеними у ньому просили позов задовольнити у повному обсязі.

            Відповідачі в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи у їх відсутність, оскільки належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.       

             Постановою ст. о/у ВКМСД Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області від 02.05.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України. Вказана постанова скасована прокурором Ленінського району м. Вінниці 25.06.2009 року та направлено на проведення додаткової перевірки в ході якої 02.07.2009 року також винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України.

            Згідно даної постанови, в ході додаткової перевірки встановлено, що 24.04.2008 року близько 14 години неповнолітній ОСОБА_1 знаходився на стадіоні СЗОШ № 10, до нього підійшов неповнолітній ОСОБА_2 Під час розмови між підлітками на грунті взаємних образ та неприязних відносин виник конфлікт, в результаті якого неповнолітній  ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Також вказано, що формально в діях неповнолітнього ОСОБА_2 вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. 296 КК України, але оскільки конфлікт має причинний зв'язок, поскільки виник на грунті особистих неприязних відносин, у порушенні кримінальної справи  відмовлено.

          Про нанесення позивачу тілесних ушкоджень також свідчить акт судово-медичного дослідження № 1017 від 24.04.2008 року.   

           Згідно постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.05.2008 року, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.. 184 ч. 1 КУпАП, за неналежне виконання батьківських обов’язків відносно сина ОСОБА_2, який вчинив бійку на території СЗОШ № 10.    

            В ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

             З огляду на наявні в матеріалах справи докази, процесуальні документи, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, в порушення прав позивача гарантованих Конституцією України, зокрема право на особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, на грунті особистих неприязних відносин наніс неповнолітній особі тілесні ушкодження, що є неприпустимим і звісно таким, що потягло моральні страждання ОСОБА_1, які полягають у його фізичному болі від нанесених ушкоджень та душевних переживаннях у можливості вчинення протиправних дій у такий спосіб, у вчинення таких дій прилюдно у навчальному закладі на очах однолітків.

             Проте розмір моральної шкоди зазначений позивачем у позові не обгрунтований ним відповідними доказами, а тому суд, враховуючи характер вчинених відповідачем протиправних дій, обставини при яких вони були вчинені, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди на користь позивача 5000 гривень.

            Покладаючи обов’язок по відшкодуванню шкоди на ОСОБА_2 суд виходить з того, що саме ним заподіяна моральна шкода позивачу, на день розгляду справи відповідач є повнолітнім, а тому відповідно до закону він, а не його мати, зобов’язаний відшкодувати шкоду.

            Вимоги позову про стягнення 710,81 гривень матеріальної шкоди не доведені позивачем, відповідно до ст. 60 ЦПК України, відповідними доказами. Зокрема, позивачем не доведено (не надано доказів) причинного зв’язку між визначеним лікарем діагнозом, виписаними ліками та наданими суду квитанціями про придбані ліки.

           Крім того, представлені квитанції є сумнівними і містять витрати на пожертвування, придбання мінеральної води туалетний папір тощо.

           Кошти витрачені на навчання позивача не можуть бути стягнуті з відповідача оскільки позивач отримав за них навчальні послуги.              

           Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.

           На підставі викладеного, ст. 23 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 15, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -                                                                                                         

ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 гривня та по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 49,12 гривень.

            В задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_2 6500 гривень моральної шкоди та 710,81 гривень матеріальної шкоди - відмовити.

            В задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

           Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення.

          Рішення набуває чинності, після закінчення строків на апеляційне оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

            СУДДЯ: