Справа № 347/1877/24

Провадження № 2/347/62/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Сумарука І.П., Атаманюк О.І.,

представника позивача Атаманюка В.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

30.07.2024 року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 03.06.2013 року. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.06.2013 року було ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 по 500 грн. щомісячно.

Відповідач постійно ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого утворилася значна заборгованість. Позивач зверталася до Косівського районного суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати аліментів з батька дитини.

ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_2 добровільно і беззаперечно відмовляється від батьківських прав відносно своєї доньки. Він взагалі втратив будь-які контакти із позивачем та дитиною. Виконання батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття, відповідач зовсім не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Батько за власним бажанням не цікавився і не цікавиться життям дочки ОСОБА_5 , не виявляв бажання приймати участь у її вихованні.

Всі питання щодо виховання дочки вирішуються позивачкою самостійно без участі відповідача. Фактично запис про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_6 є лише юридичною формальністю.

Позивач стверджує, що не створює ніяких перешкод у спілкуванні відповідача з дочкою. Натомість ОСОБА_2 сам вирішив самоусунутися від виховання своєї дитини.

У зв`язку з вище наведеним, позивач ОСОБА_3 просила її позов задовольнити, та позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано. Натомість, 14.10.2024 року від відповідача надійшла заява, в якій він не заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 . Однак, з приводу заяви відповідача суд зазначає, що відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заява відповідача, в якій він не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , тобто в якій він відмовився від батьківських прав на дитину, не може слугувати самостійною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Представник позивача - адвокат Атаманюк В.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити. Зазначив, що ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки, адже він ніяким чином не піклується про неї, матеріально не забезпечує та не спілкується. Вихованням та матеріальним забезпеченням неповнолітньої ОСОБА_5 займається виключно її мати ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_8 .

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_6 , зазначила, що останній раз спілкувалася з батьком дуже давно, і це було рідко. Коли саме, пригадати не може. Де батько перебуває на цей момент часу їй не відомо. Висловила категоричну думку, що батька слід позбавити батьківських прав щодо неї. Зазначила, що їй неприємно, що батько не приймає участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться її здобутками у житті та не бажає з нею спілкуватися ні в телефонних розмовах, ні у соціальних мережах. Ствердила, що раніше батько її ображав.

Свідки у справі - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживають у с. Тростянець Коломийського району Івано-Франківської області, ствердили, що не знають відповідача ОСОБА_2 і ніколи його не бачили. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є сусідами та друзями сім`ї ОСОБА_3 . У судовому засіданні свідки ствердили, що ОСОБА_6 проживає з матір`ю ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_11 , які піклуються про дівчинку та матеріально її забезпечують. Окрім того, ОСОБА_10 ствердив, що ОСОБА_5 знає ще з її дитячих років. У приватних розмовах з матір`ю дівчинки вона завжди зазначала, що не ставить до колишнього чоловіка матеріальних претензій, не перешкоджає батьку бачитися з дитиною, проте ОСОБА_2 сам не бажає такого спілкування.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації (а.с.28, 36, 67, 79).

Представник позивача - адвокат Атаманюк В.М. подав клопотання про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (20).

19.10.2024 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с.47).

Представник органу опіки та піклування Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області подав заяву про розгляд справи без його участі. Поданий ними висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтримали в повному обсязі (а.с.56).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1877/24 відповідача ОСОБА_2 (а.с. 64).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши учасників судового провадження, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_12 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно копії айді картки ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Рожнів, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.8).

Відповідно до копії витягу з реєстру Рожнівської територіальної громади, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8 на звороті).

Рішенням Косівського районного суду від 03.06.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_13 залишено на проживання з матір`ю (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_12 уклали шлюб 12.09.2015 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_14 » (а.с.10).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_13 є інвалідом з дитинства до 18 років (а.с.11).

Відповідно до довідки від 27.05.2024 року, виданої Тростянецькою гімназією Заболотівської селищної ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалася з 2015 року в Тростянецькій гімназії Заболотівської селиіцної ради Коломийського району Івано-Франківської області, яку закінчила в 2023 році. За час навчання в гімназії Єлизавети, тільки мама займалася навчанням, вихованням та успішністю учениці. Батько в цьому процесі взагалі жодної участі не брав, ніколи в гімназії не з`являвся і нічим не допомагав дитині (а.с.12).

Як вбачається з довідки № 297, виданої Заболотівською АЗПСМ 30.05.2024 року, діагноз ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : двобічна нейросенсорна туговухість ІІІ ступеня. Інвалід дитинства (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Заболотівської селищної ради Коломийського району №856-56/2024 від 30.09.2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 41-45).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітньої дочки.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу, неповнолітня дочка ОСОБА_5 залишилася проживати разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні. На цей час позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_11 , з яким проживає у с. Тростянець Коломийського району Івано-Франківської області.

В судовому засіданні була заслухана думка неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина підтвердила, що батьконе виконує свої батьківські обов`язки щодо неї, не цікавиться її життям, не спілкується з нею, не допомагає матеріально, і взагалі їй невідомо де батько зараз знаходиться. Раніше батько ображав її неприємними словами.

Оцінюючи думку дитини, то суд зауважує, що вік і рівень розвитку ОСОБА_5 цілком дозволяє їй правдиво відповідати на запитання про батька. При цьому суд стверджує, що думка дитини не є вирішальною, однак вона враховується в сукупності з іншими обставинами та доказами у справі.

В матеріалах справи є висновок органу опіки і піклування Заболотівської селищної ради, відповідно до якого визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батько жодної участі у вихованні та утриманні дочки не бере, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, не спілкується з нею, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей та взагалі не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Суд позбавлений можливості з`ясувати думку відповідача, оскільки такий в судове засідання не з`явився. Що стосується заяви ОСОБА_2 , в якій він не заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд зазначає, що відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заява відповідача, в якій він не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , тобто в якій він відмовився від батьківських прав на дитину, не може слугувати самостійною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

За таких обставин у рішеннях про позбавлення батьківських прав, суд повинен виходити із забезпечення найкращих інтересів дитини, що повинно мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Суд звертає увагу, що зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналізуючи наведені факти та обставини, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 усунувся від виховання своєї неповнолітньої дочки та виконання своїх обов`язків. Не цікавиться долею своєї дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; та взагалі не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають у суду сумніву, а отже, відповідачем порушено право його дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке гарантоване ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" і яке підлягає захисту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України шляхом позбавлення його, як батька, батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, оскільки він ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню, що в свою чергу не буде суперечити інтересам дитини.

Одночасно суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

В судовому засіданні представник ОСОБА_15 питання про відшкодування судових витрат не ставив, та просив витрати залишити за позиваем.

На підставі Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Заболотівської селищної ради (78315, смт. Заболотів, площа С.Бандери буд.3, Коломийського району Івано-Франківської області, ел. пошта: zabolotiv@rada.gov.ua) про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 березня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула