Справа № 548/2763/24

Провадження № 2/548/134/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2025 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Коновод О.В., за участю секретаря судових засідань - Манжос Т.В., Матвієнко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГПОНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 року, у розмірі 30810 грн., а також 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.02.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1648923 від 17.02.2020, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 13 000,00 грн., на строк 30 днів, тобто з 17.02.2020 року до 18.03.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,50 % в день.

01.04.2020 р. згідно умов Договору факторингу №01/04 (далі - Договір факторингу), ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (надалі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») (код ЄДРПОУ 38750239), а відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права вимоги до Відповідача.

13.12.2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГПОНГ» (далі - ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу №1/4 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1648923 від 17.02.2020 р.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 30810грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13000, 00 грн.; - заборгованість за відсотками - 16250,00 грн.; - заборгованість за комісією - 1560, 00 грн..

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором. На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 у розмірі 30810 грн., а також судові витрати в розмірі 2422.40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн..

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 20.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Третяк К.П. подала відзив на позовну заяву, в якому прохала відмовити у задоволенні позову за необгрунтованістю, посилаючись на те, що Позивач стверджує, що 17.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №1648923, згідно якого Товариство зобов`язувалось надати позику в сумі 13000,00 грн. строком на 30 днів до 18.03.2020 року (п. 1.4. договору) зі сплатою 1,50% на день (п. 1.5.2 договору) на загальну суму 5850 грн., комісія за надання кредиту 1560,00 грн. ( п. 1.5.1. договору).

Проте Позивач не надав суду доказів отримання Відповідачем коштів у сумі 13000,00 грн., оскільки платіжне доручення №15381411 від 17.02.2020 р. не містить підтвердження банку платника коштів про прийняття даного доручення до виконання та його фактичного виконання.

Згідно ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент виникнення спірних відносин:

1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача;

21.1. Ініціювання переказу проводиться шляхом: 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

22.1. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення;

22.4. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Також Позивачем не надано розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за період з 17.02.2020 року до 18.03.2020 року, що є первинним документом та відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Також залишається невідомим, чому ТОВ «Мілоан» нараховані відсотки у сумі 16250 грн., в той час як доданий до матеріалів справи кредитний договір передбачав нарахування відсотків у розмірі 5850,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс/18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового обов`язання. Штрафних санкцій договором не передбачено, нараховувати проценти поза межами строку кредитування неправомірно.

Крім цього позовні вимогі про стягнення з Відповідача заборгованості по комісії за кредитним договором не можна вважати правомірними, оскільки положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 6122778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №6116470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа №6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім цього, Відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, а також той факт, що вона підписувала даний договір, так само заперечує факт підписання анкети-заяви чи будь-яких інших документів до зазначеного договору. Одноразових ідентифікаторів для підписання договору та додатків не отримувала, заявок на укладання договору не подавала, особистого кабінету клієнта на сайті ТОВ «Мілоан» не реєструвала, персональних даних ТОВ «Мілоан» не передавала.

Стосовно переходу права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» згідно договору факторингу №01/04 від 01.04.2020 р., а в подальшому до Позивача згідно договору факторингу №1/4 від 13.12.2021 р. Відповідач вважає заперечити наступне.

Позивач стверджує, що 01.04.2020 р. з ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» укладено договір факторингу №01/04, який доданий до матеріалів справи. Проте згідно даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 38750239 значиться ТОВ «ВІН ФІНАНС», тобто зовсім інша юридична особа з іншим кодом. Аналогічне стосується і договору факторингу №1/4 від 13.12.2021 р. Відповідно немає підстав вважати, що Позивач взагалі набув права вимоги до Відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином, позовні вимоги "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" про стягнення заборгованості за кредитним договором №1648923 від 17.02.2020 р., не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не доведено, що до нього перейшло право вимоги по відношенню до Відповідача, а також не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що Відповідачу надавались кошти за кредитним договором та Відповідач має заборгованість за договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно витрат Позивача на правничу допомогу, Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). З огляду на співмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору (який є типовим спором Позивача як кредитора стосовно своїх боржників), затрачений незначний час на підготовку позову, незначну складність даної справи, керуючись ч.5 ст.137 ЦПК України, Відповідач просить суд зменшити розмір витрат Позивача на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Стосовно витрат Відповідача на правничу допомогу З метою отримання правової допомоги по даній справі Відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги №30/11/23 від 30.11.2023 року та понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката за вивчення документів, вивчення судової практики, надання консультації, узгодження правової позиції по справі, складання відзиву на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором становлять 3000,00 (три тисячі) грн., що підтверджується договором з додатком, квитанцією від 06.01.2025 р., актом приймання-передачі виконаних робіт з детальним описом робіт, виконаних адвокатом від 06.01.2025 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

17.02.2020 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб- сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» , ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 1648923. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 1648923 від 17.02.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційнокомунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті

Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаютьсяприйняттям пропозиціїукласти електроннийдоговір,якщо змісттаких дійчітко роз`ясненов інформаційнійсистемі,в якійрозміщено такупропозицію,і ціроз`яснення логічнопов`язані знею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону,вважається таким,що заправовими наслідкамиприрівнюється додоговору,укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до

Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.

Саме у Договорі оферти Первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «……Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.\

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа….»

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що спростовує доводи Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

Позивачем було зауважено, що для укладення кредитного договору та договору позики в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариств позичальником власноруч.

Таким чином оспорюваний Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смсповідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісними кредиторами не були би укладені.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості та вірно не прийнято до уваги посилання представника відповідача на те, що Відповідач не укладав вищевказаних договорів, оскільки вказані договори є дійсними та ніким не скасовані.

ТОВ «МІЛОАН» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на підставі платіжного доручення платіжного доручення № 15381411 від 17.02.2020 р. (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 13000.00 грн.

Відповідно до п.2.1. ч.2 Кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий Відповідачем для отримання кредитних коштів.

Картковий рахунок - банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

Тож, як доказ перерахування кредитних коштів Відповідачу Позивач надав копію платіжного доручення № 15381411, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів Позивачем й отримання таких Відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено Сторонами при укладенні Кредитного договору. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів Відповідачу. У платіжному доручення відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома надавачу фінансових послуг та/або посереднику у процесі обслуговування клієнта та/або взаємовідносин з ним або стала відома третім особам під час надання послуг надавача фінансових послуг та/або посередника або під час виконання функцій, визначених законом, а також визначена цією статтею інформація про надавача фінансових послуг та/або посередника є таємницею фінансової послуги.

У ст. 336 розд. І таблиці Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Отже, платіжне доручення № 15381411 від 17.02.2020 р. містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, у зв`язку із чим твердження представника Відповідача є голослівними та надуманими, не передбаченим нормами чинного законодавства, а отже, документ, наданий Позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів Позивачем та отримання цих коштів Відповідачем.

Відповідно до ч.6 ст.10 ЗУ «Про платіжні послуги», Фінансові установи, інші ніж зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, мають право надавати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або послуги здійснення еквайрингу платіжних інструментів після отримання ними ліцензії на надання фінансових платіжних послуг відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Постановою Правління НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ № 16 від 11.02.2021р. «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» затверджено Методику загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, якої дотримувався Кредитодавець.

Згідно п. 4.4 Правил надання фінансових кредитів, Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Отже, Позивач надав усі необхідні та нявні у нього докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів.

Позивачем було звернуто увагу, що відповідно до первинного банківського документу, платіжного доручення № 15381411 від 17.02.2020 р., Банком Платника (ТОВ «МІЛОАН») є ТОВ ФК Елаєнс (Вид фінансових платіжних послуг: Переказ коштів без відкриття рахунків), код банку 38905834, а Банк Отримувача Падалко О.М. є: BIN: 516875, Платіжна система: MASTERCARD Банк: JSC CB PRIVATBANK; Тип карти: DEBIT; Категорія картки: STANDARD.

Відповідно до ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену у статті 47, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу). Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Так як ТОВ «МІЛОАН» - це фінансова установа, а не банківська, яка не має права відкривати рахунки Позичальнику, а лише перераховує кредитні кошти на наданий Позичальником рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Звертаємо увагу Суду, що представником Відповідачча не надано жодного доказу який би підтверджував або спростовував, що Картковий рахунок № НОМЕР_1 не належить Відповідачу, в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством. Укладеними договорами передбачені всі фінансові зобов`язання позичальника, тобто до відома Позичальника у необхідному обсязі була доведена передбачена законом інформація щодо умов кредитування.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 № 6- 1341цс15.

В укладених договорах та додатках до них відображено усі істотні умови, встановлені законодавством. Зі змісту укладеного Відповідачем договору та додатків до нього вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було, не містять вони і будь-яких інших несправедливих умов.

Як вбачається із укладеного договору, що перед їх укладенням первісний кредитор у надав Позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію. Сторони узгодили всі його істотні умови, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідач підписав кредитний договір, чим засвідчив факт отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Судом встановлено, що 17.02.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1648923 від 17.02.2020, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 13 000,00 грн., на строк 30 днів, тобто з 17.02.2020 року до 18.03.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,50 % в день.

01.04.2020 р. згідно умов Договору факторингу №01/04 (далі - Договір факторингу), ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (надалі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») (код ЄДРПОУ 38750239), а відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права вимоги до Відповідача.

13.12.2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГПОНГ» (далі - ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу №1/4 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1648923 від 17.02.2020 р.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 30810грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13000, 00 грн.; - заборгованість за відсотками - 16250,00 грн.; - заборгованість за комісією - 1560, 00 грн..

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором. На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 у розмірі 30810 грн., а також судові витрати в розмірі 2422.40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн..

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, ідентифікатора умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків та комісії, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1648923 від 17.02.2020.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 30810грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту - 13000, 00 грн.; - заборгованість за відсотками - 16250,00 грн.; - заборгованість за комісією - 1560, 00 грн..

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 1.3. та 1.4. кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто з 17.02.2020 року до 18.03.2020 року.

Доказів продовження строку кредитування в порядку, передбаченому п. 2.3. кредитного договору, позивачем не надано.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося і поза межами строку кредитування, тобто після 18.03.2020 року, що є неправомірним.

Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає перерахунку наступним чином: 13000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,50 % (відсоткова ставка в день) : 100% х 30 днів (строк кредитування) = 5850 грн.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору передбачена одноразова сплата комісії за надання кредиту в розмірі 1560 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13000,00 грн., за відсотками за користування кредитом в розмірі 5850 грн. та за комісією в розмірі 1560грн., а всього 20410 грн., що також визначено паспортом споживчого кредиту.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень (а.с1).

Ч.2ст.141 ЦПК України передбачено, що іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягуюридичної татехнічної роботищодо підготовкисправи дорозгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Відсоток задоволених позовних вимог становить 34,29 %, а тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 830,64 грн. та 3000 грн. відповідно, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГПОНГ" (юридична адреса: вул. Симона Петлюри,21/1 м. Бровари Київської області, 07406, ЄДРПОУ 43657029, ел. пошта info@fkpingpong.com.ua), представник позивача: Лановий Євген Миколайович (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за Кредитним договором ,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 1648923 від 17.02.2020 р. у розмірі 20 410 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»(07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір у розмірі 1603,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»(07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсядо Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів,з дня його проголошення. Якщов судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або уразі розглядусправи безповідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи,якому повне рішення судуне буловручене удень його проголошення або складення,має правона поновленняпропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 24.03.2025 року.

Суддя: О.В. Коновод