Справа №523/21744/21

Провадження №1-кп/523/437/25

УХВАЛА

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

       25 лютого 2025 року                                                                              м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі колегії  суддів: головуючого  судді   ОСОБА_1 , суддів:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,   за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених:  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянувши у  відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню №12021162330000471 від 23.06.2021 клопотання прокурора «Про продовження застосування запобіжних заходів», а саме:

       -Клопотання «Про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Гайворона, Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з повною середньою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України;

       -Клопотання «Про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту» відносно  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, студента ОНАХТ, офіційно працевлаштованого ЖК «Сан Сіті», не одруженого, з незакінченою вищою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України;

       -Клопотання «Про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Жовті Води, Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України, неофіційно працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України;

       -Клопотання «Про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Одеси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , громадянина України, неофіційно працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України,-

                                                 ВСТАНОВИВ:

       01.12.2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками, затверджений 30.11.2021 року прокурором, по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021162330000471 від 23.06.2021року, відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27, п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України.

               В ході розгляду справи прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраних їм запобіжних заходів.

       Своє клопотання прокурор мотивує тим, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду оскільки підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, можуть впливати на іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.

          Захисники та обвинувачені заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що обвинувачені не мають наміру не виконувати покладені на них процесуальні обов`язки, доводи прокурора нічим не доведені, є припущеннями. ОСОБА_7 та його захисник не заперечували порти продовження дії запобіжного заходу відносно останнього.

           Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, та додані до них документи суд дійшов такого висновку, та встановив наступні обставини.

       06.12.2021 року відносно обвинувачених було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, а відносно ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, які неодноразово продовжувалися.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

             Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:  

Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Так ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року  суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

       Крім того, суд вважає наявним на цей час ризик можливого незаконного впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, адже злочини які йому інкримінуються вчинені із застосуванням насилля.

Також суд приймає до уваги, те, що обвинувачений безробітний, не має постійного джерела доходу. Має постійне місця проживання на території України, що свідчать про існування у обвинуваченого певних соціальних зв`язків, проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_8

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року  суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

       Крім того, суд вважає наявним на цей час ризик можливого незаконного впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, адже злочини які йому інкримінуються вчинені із застосуванням насилля.

Також суд приймає до уваги, те що обвинувачений безробітний, не має постійного джерела доходу. Має постійне місця проживання на території України, що свідчать про існування у обвинуваченого певних соціальних зв`язків, проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_9

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року  суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

       Крім того, суд вважає наявним на цей час ризик можливого незаконного впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, адже злочини які йому інкримінуються вчинені із застосуванням насилля.

Також суд приймає до уваги, те що обвинувачений безробітний, не має постійного джерела доходу. Має постійне місця проживання на території України, що свідчать про існування у обвинуваченого певних соціальних зв`язків, проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст. 27,п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.162 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року  суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

       Крім того, суд вважає наявним на цей час ризик можливого незаконного впливу на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, адже злочини які йому інкримінуються вчинені із застосуванням насилля.

Також суд приймає до уваги, те, що обвинувачений має постійне джерело доходу, постійне місця проживання на території м. Одеси, характеризується позитивно як за місцем навчання так і місцем проживання, що свідчать про існування у обвинуваченого певних соціальних зв`язків. Обраний під час розгляду справи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_14 не порушував, процесуальна поведінка останнього відповідала Закону. Вказане свідчить про застосування вказаного запобіжного заходу забезпечило належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обставин, передбачених КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не встановлено.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначає розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу обвинуваченим які тримаються під вартою.

Щодо доводів обвинувачених відносно яких продовжується запобіжних захід у вигляді тримання під вартою, та їх захисників, про обрання більш м`якого запобіжного заходу, про відсутність ризиків, недоведеність наявності ризиків, то судом при вирішенні вказаних клопотань встановлено безпідставність вказаних доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 23, 331,176-178,182,193,194,369-372,376 КПК України, суд,-   

                                               ПОСТАНОВИВ:                                                        Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

       Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів тобто до 24.04.2025 року.

       Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -задовольнити.        Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів тобто до  24.04.2025 року.

       Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 – задовольнити.

       Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів тобто до 24.04.2025 року.

       Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити.

       Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому у період з 00 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. залишати місце постійного проживання, за адресою:  АДРЕСА_3 , строком до 25.04.2025  року, за винятком слідування і перебування в укритті під час повітряної тривоги в місті Одесі та Одеській області, та зворотного маршруту до місця відбуття домашнього арешту.

       Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком до 25.04.2025 року, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

       - повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

       Строк дії ухвали в частині дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою до 24.04.2025  року включно. Запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 25.04.2025 року включно.

       Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

       Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання та прокурору і ВП №3 ОРУП ГУНП в Одеській області в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

       Ухвала суду щодо застосування запобіжних заходів підлягає негайному виконанню після її оголошення.

       Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя :                                                                             ОСОБА_1

Судді :                                                                                             ОСОБА_3

                                                                                                            ОСОБА_2