АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів: - Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Мисовської сільської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи відділу опіки та піклування Ленінської РДА про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Мисовської сільської ради, відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Мисовської сільської ради на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2005 року Мисовська сільська рада Ленінського району звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи відділу опіки та піклування Ленінської РДА про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги мотивувала тим, що 08 червня 1994 року між риболовецьким колгоспом ім. Адмірала Нахімова та відповідачем був укладений договір найму житлового приміщення квартири, розміщеної в гуртожитку в с. Мисове Ленінського району на період роботи відповідача у рибоколгоспі. 25 серпня 2004 року за рішенням Мисовської сільської ради зазначений гуртожиток був прийнятий до комунальної власності Мисовської сільської ради. 03 січня 2001 року відповідача ОСОБА_1 було звільнено з рибоколгоспу за систематичні прогули, однак, він вимоги договору найму житлового приміщення не виконує, з гуртожитку разом з сім'єю не виселився. Мисовська сільська рада просила виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з особами, які проживають з ними у квартирі, розміщеної в гуртожитку в с. Мисове Ленінського району без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.. 124 ЖК України.
ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Мисовської сільської ради та відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ про визнання права власності на спірну квартиру. У заяві зазначає, що до спірної квартири вселився добросовісно та відкрито, проживає там більше 15 років та вважає, що має право на визнання за ним права власності на вказане приміщення. Вимоги Мисовської сільської ради вважає неправомірними.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 25 травня 2006 року у задоволенні позовних вимог Мисовської сільської ради відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння в с. Мисовому на березі Татарської бухти Ленінського району.
Головуючий суду першої інстанції
Справа №22-ц-1625-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
В апеляційній скарзі Мисовська сільська рада просить скасувати рішення суду від 25 травня 2006 року, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Так апелянт зазначає, що рішення суду суперечить вимогам статті 124 ЖК України, яка передбачає виселення із службового жилого приміщення без надання іншого, при припиненні трудових відносин із підприємством, установою та організацією. Посилання суду на статтю 344 ЦК України апелянт вважає порушенням норм матеріального права, оскільки житлові відносини регулюються Житловим кодексом України.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Мисовської сільської ради суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вимоги про виселення пов'язані з припиненням трудових відносин між ОСОБА_1та рибколгоспом ім. Адмірала Нахімова, що квартира з якої повинні бути виселені відповідачі має статус службової, крім того позивач без поважних причин пропустив трьох річний строк звернення до суду про виселення відповідачів.
З рішенням суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з особами, які проживають з ними у квартирі гуртожитка в с. Мисове Ленінського району без надання іншого жилого приміщення, погоджується судова колегія.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом встановлено, що у зв'язку з трудовими відносинами 07 червня 1994 року правлінням рибколгоспу ім.. Адмірала Нахімова надано ОСОБА_1 квартиру у гуртожитку в с. Мисове Ленінського району АР Крим (на березі Татарського заливу) без права прописки ( а.с. 9). У спірному житлі, яке складається з окремого житлового будинку, мешкають з червня 1994 року по сей час ОСОБА_1, ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми.
З матеріалів справи вбачається, що згідно додатку НОМЕР_1 до акту прийому-передачі від 08 лютого 2001 року Мисовська сільська рада прийняла в комунальну власність від СРПК їм. Адмірала Нахімова будівлі, споруди і об'єкти житлового фонду, серед яких спірний будинок - гуртожиток в Татарській бухті. На день розгляду справи у Державному реєстрі ця нерухомість не зареєстрована, на спірне приміщення немає відповідної технічної документації
Як вбачається з договору найму, укладеного між рибколгоспом ім.А.Нахімова та ОСОБА_1, відповідачу передано у найм житлове приміщення для службового користування. Однак, докази, яки б підтвердили статус спірного житла відповідно до ст. ст. 118-122 Житлового Кодексу України, як службового, в матеріалах справи відсутні.
Тому посилання Мисовської сільської ради на вимоги ст. 124 ЖК України, якою передбачено виселення громадян, яки виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення, є безпідставними, ні підтвердженими доказами.
Погоджується судова колегія і з висновками суду першої інстанції про пропуск Мисовською сільською радою, без поважних причин, трьох річного строку на звернення до суду з питанням про виселення відповідачів.
За вище наведених підстав судова колегія вважає, що розглядаючи спір про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з членами сім'ї, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 з червня 1994 року добросовісно, відкрито, безперервно володів чужим майном - жилим приміщенням у вигляді окремого жилого будинку, розташованого на березі Татарської бухти на території Мисовської сільської ради Ленінського району в АР Крим, і тому набув право власності на нерухоме майно відповідно до вимог ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.
З такими висновками суду колегія суддів не може погодитися, бо вони не засновані на вимогах діючого цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.
Згідно п 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, але загальний строк повинен бути не менш 10 років. На момент пред'явлення позову строк володіння складає менш визначеного законом.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з сім'єю жиле приміщення було надано як гуртожиток, а даних про зміну статусу цього житла матеріали справи не містять. .
Таким чином, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно у суду першої інстанції не було, тобто суд неправильно застосував норми матеріального права.
За вищенаведених обставинах рішення Ленінського районного суду 25 травня 2006 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову відповідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, ст. 344 ЦК України ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ст. 307, п. З ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2006 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння в с. Мисовому на березі Татарської бухти Ленінського району, вартістю 15218 грн., та стягнення з Мисовської сільської ради на користь держави судового збору у сумі 152 грн. скасувати.
Ухвалити в цієї частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: с. Мисове Ленінського району АР Крим на березі Татарської бухти відмовити. В решті рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2006 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду АР Крим може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення