АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого                -     Притуленко О.В.

суддів:                       -    Полянської В.О.

Мудрової В.В.

при секретарі    - Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації за речове майно, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 30 травня 2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації за речове майно.

Вимоги мотивував тим, що до 25 листопада 2005 року він проходив військову службу у військовій частині А 0156. Після звільнення зі служби, військовою частиною не був проведений розрахунок по заборгованості за належне до видачі йому речове майно на суму 2450,68 грн., посилаючись на призупинення дії частини 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Вважає, що, відповідно до статті 4 вказаного Закону, на нього, як звільненого із ЗС України дія цього Закону не поширюється. Дії відповідача порушують його права, просив стягнути з в/ч А 0156 заборгованість по виплаті за належне до видачі йому речове майно на суму 2450,68 грн.

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 30 травня 2006 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову , про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що вона прийнята з порушеннями норм матеріального права. Посилання суду в оскаржуваному рішенні на норми Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року, яким дію частини 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" призупинена в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна апелянт вважає неправомірним, оскільки дія статті 4 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" на нього не поширюється.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач військова частина А 0156 вважає рішення суду ухваленим з дотриманням матеріального та процесуального права, просить аепеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

     Головуючий суду першої інстанції                    Кисельова О.М

Справа № 22-а-1677-Ф/06                

Суддя- доповідач суду апеляційної інстанції     Полянська В.О.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до Закону України «Про деякі заходи, що до економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року призупинена в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна, за винятком окремих категорій військовослужбовців, до яких не відноситься позивач.

Як вбачається з довідки-разрахунку НОМЕР_1, що міститься у матеріалах справи (а.с. 17), що на момент набрання чинності Закону України «Про деякі заходи, що до економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року, яким призупинено дію Закону України «Про деякі заходи, що до економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року, позивачу ОСОБА_1 не було видано речове майно на суму 537 грн. 30 коп.

Оскільки Закон, яким призупинено дію Закону України «Про деякі заходи, що до економії бюджетних коштів» розповсюджується на правовідносини, яки виникли після набрання їм чинності, то колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення грошової компенсації за речове майно не видане до 17 лютого 2000 року. Тому в цій частині постанова підлягає скасуванню, з постановою нової про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні решті позову ОСОБА_1 тому, що відмовляючи в задоволенні цій частині позову, суд обґрунтовано послався на Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який призупинив дію частини 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального закону колегія суддів вважає необгрунтованим тому, що відповідно до п. 27 положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Оскільки в період з березня 2000 року до 25 листопада 2005 року позивач проходив службу в Збройних Силах України на нього поширювалась дія ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та ст. 2 Закону України «Про деякі заходи, що до економії бюджетних коштів»

Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Видатки Державного бюджету України на сплату компенсації за речове майно і продовольчі пайки військовослужбовцям, крім означених у ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" у спірний період не передбачались.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно за період з 17 березня 2000 року по день звільнення з військової служби.

Керуючись ст.ст. 195, 198 ч. 1 п.З, 202 ч.І п. 3,205 ч.2, 207 КАС України, колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2

Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від ЗО травня 2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно до 17 лютого 2000 року скасувати, та постановити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належне до видачі речове майно у сумі 537 грн. 30 коп.

В решті постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 30 травня 2006 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.