АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-1115-Ф/06 р. Головуючий суду першої інстанції Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.
суддів - Мамасуєвої Л.О.
- Полянської В.О.,
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду, в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2, з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і просила стягнути з них 2000 грн. відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я дитини і 10000 грн. компенсації за спричинення моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що її доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 квітня 2005 року коли вона гралася з донькою відповідачів, вкусила за ніс собака, яка належить вибігла з двору відповідачам, та спричинила тяжкі тілесні ушкодження.
12 квітня 2006 року позивачка уточнила свої вимоги та просила стягнути з відповідачів солідарно 20000 грн. за спричинення моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 13 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за спричинення матеріальної шкоди в зв'язку з спричиненням шкоди здоров'ю її малолітньої дитини 489 грн. 91 коп., в відшкодування компенсації за спричинення моральної шкоди 10000 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.
На вказане рішення суду представником відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення -зміні з ухваленням нового рішення в частині стягнення компенсації за спричинення
моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, діючої в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, який є власником будинку АДРЕСА_1, є винний в неналежному утриманні тварин, зокрема собак, внаслідок чого заподіяна шкода здоров'ю малолітній дитині.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду, вважає його обґрунтованим, та таким, що відповідає обставинам справи та діючому цивільному
законодавству.
Відповідно до п.п. «г» п.8 «Правил утримання домашніх, сільськогосподарських, диких і інших тварин і птахів в населених пунктах Автономної Республіки Крим», затверджених наказом державного комітету з житлово-комунального господарства в АР Крим НОМЕР_1, власники тварин зобов'язані утримувати собак на прив'язі і спускати з прив'язі в закритих дворах в умовах, що виключають можливість укусів перехожих на вулиці. Про наявність собаки у дворі інформувати табличкою біля входу.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2006 року біля 14 годин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка гралася біля будинку ОСОБА_3, була покусана собакою, яка вибігла з двору цього будинку, дитині спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ці обставини підтверджені матеріалами справи, поясненнями свідків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в порушення п.п. «г» п.8 «Правил утримання домашніх, сільськогосподарських, диких і інших тварин і птахів в населених пунктах Автономної Республіки Крим» тримав дворову собаку не на прив'язі, не створив умов, яки б перешкоджали її вибігання з двору на вулицю, інформаційна табличка біля входу про наявність собаки була відсутня.
Доводи апелянта про те, що позивачкою не доведено, що собака, яка покусала дівчинку, належала відповідачу, що вони мають тільки одну собаку, яка завжди знаходиться на прив'язі, спростовуються матеріалами справи.
Так у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив про те, що коли він, як ІНФОРМАЦІЯ_2, проводив перевірку за заявою ОСОБА_1, особисто бачив, що на подвірні відповідача було дві собаки, і він просив закрити маленьку собаку, оскільки вона його геть не вкусила.
Окрім того, з пояснень ОСОБА_5 від 20 квітня 2005 року, що знаходиться у відмовному матеріалі НОМЕР_2 за фактом укусу собакою ОСОБА_2, вбачається, що на подвір'ї відповідача собак було декілька, вони бігали відв'язані, і що 14 квітня 2005 року ОСОБА_2 була у них в гостях і грала з собаками, дратувала їх.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснив, що будинок АДРЕСА_1 належав його батькам, в них на подвірні були коти та собаки. Він зі своєю родиною посилився у будинку у 2003 році, після смерті матері. Під час вселення в будинок вони привезли з собою собаку. Питання про утримання собак, які належали його батькам, його не хвилювало.
Таким чином, пояснення ОСОБА_2 про те, що її вкусила собака, яка вибігла з двору відповідачів т належала відповідачу ОСОБА_3 , та вибігла з двору відповідача, підтверджені вищенаведеними поясненнями, та поясненнями свідків: ОСОБА_8, яка зі слів дівчинки дізналася, що її вкусила собака відповідача; ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 приходили до ОСОБА_2 до лікарні та просили пробачення за те, що її покусала собака.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність висновків суду щодо доведеності вини Доценко 1.3. в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не спростовують рішення суду і не можуть бути прийняті до уваги. Колегія суддів вважає, що рішення в цій частині ухвалено з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 діючої в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди і стягнення компенсації за заподіяну шкоду з ОСОБА_3
Разом з тим суд, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) про те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд не навів в рішенні відповідні мотиви.
Виходячи з дійсних обставин справи, умов, при яких була отримана травма ОСОБА_2, внаслідок якої їй спричинені моральні страждання, судова колегія вважає можливим зменшити розмір моральної шкоди до 3 000 грн.
Колегія судів, розглянув справу в межах ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
Керуючись ст. ст. 304, п.З ст. 307, 309, 313, ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 квітня 2006 року змінити в частині стягнення компенсації за спричинення моральної шкоди, зменшити суму стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, діючої в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2, компенсації за спричинення моральної шкоди до 3 000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: