Справа № 22-ц-5961/11 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Каблака П.І. Крайник Н.П.
при секретарі: Купчак О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою ним в інтересах позивача ОСОБА_3 відповідно до повноважень наданих йому довіреністю ( а.с.79) на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06 липня 2011р.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 06 липня 2011р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, поданого в його інтересах повноважним представником ОСОБА_2 ( а.с.9) до ПАТ КБ «Надра « за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту 2.1.5 укладеного сторонами 10.06.08р. договору застави транспортного засобу позивача, як майнового поручителя третьої особи ( а.с.7).
Оспорювана позивачем умова договору передбачає право банку, як заставодержателя, на отримання відшкодування з іншого майна заставодавця , яке не виступає предметом застави по цьому договору, у випадку, якщо сум отриманих від реалізації предмету застави буде недостатньо для повного погашення забов»язань заставодавця.
Рішення районного суду оскаржив повноважний представник позивача ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на його невідповідність вимогам матеріального закону. Зокрема, зазначає, що позивач не є стороною кредитного договору, а тому відповідно не може виступати в якості боржника за цим зобов»язанням і відповідати за його неналежне виконання в порядку визначеному ч.4 ст.591 ЦК, а лише в межах вартості предмету застави, яку сторони визначили у розмірі 72 030 грн.
Враховуючи очевидну невідповідність оспорюваного пункту договору застави вимогам закону, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному їх обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 та ст.59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, й лише в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підстави для визнання договорів недійсними визначені статтями 215, 218-235 ЦК України й наявність таких підстав під час укладення сторонами спірного договору власне й повинна бути належно доведена позивачем.
Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах , встановлених договором або актами цивільного судочинства. Відповідно до правил встановлених ст.ст. 589, 591 ЦК України у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст.112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме наявної копії договору застави від 10.06.08р.( а.с.7), його предметом для забезпечення виконання укладеного банком та третьою особою ОСОБА_4 кредитного договору на 250 000 грн. ( а.с.8), є належний позивачу вантажний автомобіль марки «Урал-4320 лісовоз-Е».
Вартість предмета застави й відповідно розмір максимальної відповідальності заставодавця сторони визначили у сумі 72 030 грн. та пунктом 2.1.5 договору , положення якого відповідають ч.4 ст.591 ЦК України, передбачили право заставодержателя на отримання відшкодування за рахунок іншого майна заставодавця, у випадку недостатності коштів для повного погашення зобов»язань заставодавця ( а не позичальника за його кредитним зобов»язанням).
В цьому зв»язку, враховуючи , що позивачем не подано належних доказів про наявність передбачених ст.ст. 215, 218-235 ЦК України підстав для визнання незаконним оспорюваного ним договору застави, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову й колегія суддів з такими його висновками повністю погоджується.
Доводи апеляційної скарги про порушення оспорюваним правочином прав та інтересів позивача не заслуговують на увагу, оскільки п.2.1.5 договору є відповідною гарантією належного виконання заставодавцем, взятих на себе зобов»язань пунктом 2.3 договору , а саме утримувати заставлене майно у належному стані й не допускати його ушкодження та зменшення його вартості. Відтак, лише у випадку зменшення вартості предмету застави й неможливості отримати за нього 72 030 грн. у заставодержателя виникає право на звернення на інше майно заставодавця.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану ним в інтересах ОСОБА_3 відхилити. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06 липня 2011р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :