Справа №11-647/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клочко
Категорія - Хуліганство Доповідач - Крамаренко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Крамаренка В. І.,
суддів - Ященка В. А., Захарченка О. П.,
з участю прокурора - Вортоломея М.Ф.
та адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3, прокурора який затвердив обвинувальний висновок по справі, на вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2011р. яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, українець,
уродженець та мешканець АДРЕСА_1,
раніше не засуджувався
засуджений за ст. 296 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі;
за ст. 128 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено ОСОБА_2 – 1 рік 6 місяців обмеження волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 – 9672 гривні у відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі головного фінансового управління Сумської облдержадміністрації за стаціонарне лікування потерпілого 7446 гривень 62 коп.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за слідуючих обставин.
24 квітня 2011 року ОСОБА_2 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 перебував в барі ,, Садко ’’ в с. Кияниця Сумського району і дізнавшись по телефону від знайомих, що ОСОБА_4 вчинив побиття ОСОБА_6 вирішив з’ясувати обставини побиття останнього. Близько 22 годин ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння підійшовши до зупинки громадського транспорту і помітивши там ОСОБА_4, став з’ясовувати у нього обставини побиття ОСОБА_6, і потім використовуючи малозначний привід, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, умисно, безпричинно з особливою зухвалістю, не маючи наміру на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, зненацька наніс кулаками правої руки один удар потерпілому ОСОБА_4 в обличчя, від якого він упав та вдарився головою об асфальт, втративши свідомість.
ОСОБА_2, під час хуліганських, не передбачав, що потерпілий ОСОБА_4 від нанесеного ним удару впаде та вдариться головою об асфальт та отримає тяжкі тілесні ушкодження, хоча повинен був і міг їх передбачити.
Продовжуючи хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_2 умисно, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_7 4-5 ударів кулаком в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
В поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 вказує, що суд розглядаючи справу всупереч вимогам закону повно та всебічно не встановив обставини справи, а саме не допитав свідків які знаходились на місці події, а лише обмежився допитом свідків які всіляко вигороджували поведінку ОСОБА_4 Судом також не були допитані школярі над якими знущався ОСОБА_4 в цей вечір. Тому він вважає , що суд передчасно прийшов до висновку про визнання його винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 296 ч.1 КК України. Призначаючи йому покарання суд не в повній мірі врахував те, що він раніше не засуджувався, щиро розкаявся, характеризується позитивно, клопотання колективу про передачу його на поруки. Суд на його думку вирішуючи питання про стягнення з нього на користь представника потерпілої ОСОБА_3 витрат пов’язаних з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди не врахував поведінку потерпілого ОСОБА_4 та не навів відповідних мотивів прийнятого рішення. Засуджений прохає вирок суду в частині його засудження за ст. 296 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу вказаного злочину, а також скасувати вирок в частині стягнення з нього на користь представника потерпілої ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з його необґрунтованістю. В частині його засудження за ст. 128 КК України він прохає вирок суду змінити та обрати покарання у виді громадських робіт.
- представник потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3 зазначає, що суд призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 не в повній мірі врахував обставини справи, особу засудженого і призначив йому занадто м’яку міру покарання, а також безпідставно частково задовольнив її цивільний позов в частині стягнення на її користь заподіяної моральної шкоди. Тому вона прохає вирок суду змінити та обрати засудженому більш суворе покарання і задовольнити в повному обсязі її цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди.
- прокурор який затвердив обвинувальний висновок по справі в апеляції та доповненні до неї зазначає, що суд призначаючи засудженому покарання не в повній мірі врахував обставини справи та особу ОСОБА_2 і призначив йому занадто м’яку міру покарання. Окрім цього суд вирішуючи питання про стягнення з засудженого на користь представника потерпілої матеріальної та моральної шкоди не умотивував своє рішення. Тому він прохає вирок суду скасувати як незаконний, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 які підтримали подану апеляцію, представника потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3 яка прохала вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним вирішенням цивільного позову та м’якістю призначеного засудженому покарання, прокурора Вортоломей М.Ф. який підтримав апеляцію та доповнення до неї подану прокурором який затвердив обвинувальний висновок по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи поданих по справі апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 367 ч.1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність, або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.
Згідно зі ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове або судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду справи виконані не були.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 24 квітня 2011 року в с. Кияниця вчинив хуліганство яке супроводжувалось з особливою зухвалістю по відношенню потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та заподіяв при цьому потерпілому ОСОБА_4 необережне тяжке тілесне ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_2 були кваліфіковані судом відповідно за ч.1 ст. 296 та 128 КК України.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що вона розглянута судом поверхово та неповно, без достатнього з’ясування всіх обставин, та належного аналізу зібраних по справі доказів.
Так, суд у вироку зазначив, що під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в кафе, на мобільний телефон останнього хтось зателефонував та повідомив, що ОСОБА_4 на зупинці громадського транспорту в с. Кияниця побив ОСОБА_6.
Яка розмова після цього телефонного дзвінка відбулася між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 суд під час допиту останнього не з’ясував.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 як свідок був включений до списку до обвинувального висновку, суд не прийняв передбачених законом заходів та не викликав його в судове засідання і не допитав та детально не з’ясував, як про обставини розмови між ним та ОСОБА_2 коли вони йшли з кафе до зупинки громадського транспорту, так і про дії вчинені ОСОБА_2 на зупинці по відношенню до потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Залишився поза увагою суду та не був з’ясований і характер відносин який склався між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, дружній, родинний, оскільки останній дізнавшись про побиття ОСОБА_6 одразу ж пішов до місця події для з’ясування стосунків.
В мотивувальній частині вироку суд послався на покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з яких вбачається, що вони взагалі не були свідками події яка мала місце на зупинці громадського транспорту з участю засудженого ОСОБА_2 та потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_7
Під час досудового слідства в якості свідків були допитані: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 яких слідчий включив до списку обвинувального висновку.
З показів вказаних осіб на досудовому слідстві вбачається, що вони були безпосередніми свідками подій на зупинці громадського транспорту яка мала місце між ОСОБА_2 та потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Суд розглядаючи справу вказаних свідків в судове засідання не викликав і не допитав, та не прийняв ніяких заходів до їх виклику в судове засідання.
Про це свідчить протокол судового засідання, з якого вбачається, що суд взагалі не обговорював питання що причин неявки в судове засідання свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15 та про необхідність їх виклику чи не виклику в судове засідання.
Таким чином судом першої інстанції не були перевірені та досліджені належним чином покази засудженого ОСОБА_2, потерпілих, не були допитані ряд свідків які були безпосередніми свідками події тобто допущена суттєва неповнота та однобічність судового слідства. Також суд, розглядаючи цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3 про відшкодування на її користь з засудженого заподіяної матеріальної та моральної шкоди не тільки не послався на конкретні норми права з цього приводу, але взагалі і не умотивував прийнятого ним рішення.
Таким чином суд першої інстанції розглядаючи справу не дослідив належним чином і не зробив аналізу усіх зібраних у справі доказів, які б стверджували або спростовували обвинувачення, не дав оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності.
Наведені обставини є безперечною підставою для скасування вироку суду першої інстанції і повернення справи на новий судовий розгляд. Що ж стосується доводів представника потерпілого ОСОБА_3 та прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання, то в разі встановлення судом першої інстанції при новому розгляді справи вини ОСОБА_2 в обсязі пред’явленого обвинувачення, то підстав вважати що призначене судом покарання є занадто м’яким у колегії суддів не мається.
За таких обставин колегія суддів вважає, та приходить до висновку, що апеляції прокурора який затвердив обвинувальний висновок по справі, представника потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
Що ж стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_2, то колегія суддів не вирішуючи питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2, вважає, що всі вони підлягають об’єктивному дослідженню при новому розгляді справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі, представника потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2011 року відносно ОСОБА_2 – скасувати у зв’язку з неповнотою досудового слідства, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суду, в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Крамаренко В. І. Ященко В. А. Захарченко О. П.