29.11.2011
Справа № 22ц-4571 Головуючий в І інстанції:
Решетов В.В.
Категорія 52 Доповідач Майданік В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року листопада місяця 29 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.
при секретарі Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Херсонського національного технічного університету про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки, -
ВСТАНОВИЛА:
03 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Херсонського національного технічного університету (далі –відповідач, Університет) про визнання нечинним та скасування наказу про вільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що працювала у відповідача безперервно з 01.09.2004 року на посаді старшого викладача кафедри політології і права, потім на посаді старшого викладача кафедри державного управління, педагогіки та психології. Всі договори, які з нею укладалися (переукладалися) після 2004 року (31.08.2007 року, 27.06.2008 року, 01.12.2008 року, 31.08.2010 року), були строкові. Наказом від 27.06.2008 року їй було продовжено трудовий договір у зв’язку з обранням за конкурсом з 27.06.2008 року по 31.08.2013 року, а наказом від 01.12.2008 року вона переведена на умовах строкового трудового договору на посаду старшого викладача кафедри державного управління, педагогіки та психології терміном з 01.12.2008 року по 31.08.2013 року. Через сімейні обставини за її заявою наказом від 31.08.2010 року вона була переведена на роботу з неповним робочим днем на період з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року. 05.08.2011 року вона звернулася до відповідача з заявою про повернення до роботи з повним робочим днем через сплив строку дії попереднього наказу. Однак, замість того, щоб задовольнити вказану заяву наказом від 31.08.2011 року вона була звільнена з роботи з 31.08.2011 року у зв’язку з закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП). Своє звільнення вважає незаконним, оскільки строк дії договору визначено до 2013 року. Крім того, відповідач не мав права укладати з нею строкові трудові договори.
Рішенням суду від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що за законодавством відповідач не мав права укладати з нею строкові трудові договори. Також вказала, що судом не враховано, що відповідно до положень п.п.2 і 3 ст.23 та ч.1 ст.391 КЗпП України дія трудового договору між нею та відповідачем було продовжено на невизначений строк. Також вказала, що суд не звернув уваги на те, що подана нею заява від 31.08.2010 року була направлена на зміну умови праці саме в межах укладеного до 2013 року строкового трудового договору. Крім того зазначила про помилковість висновку суду щодо порушення нею строку звернення до суду.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Позивачка працювала в Університеті з 01.09.2004 року на посаді старшого викладача кафедри політології і права, потім на посаді старшого викладача кафедри державного управління, педагогіки та психології.
Всі договори, які з нею укладалися після 2004 року (31.08.2007 року, 27.06.2008 року, 01.12.2008 року, 31.08.2010 року), були строкові (а.с.6-8, 31-33).
Наказом від 27.06.2008 року їй було продовжено трудовий договір у зв’язку з обранням за конкурсом з 27.06.2008 року по 31.08.2013 року, а наказом від 01.12.2008 року вона переведена на умовах строкового трудового договору на посаду старшого викладача кафедри державного управління, педагогіки та психології терміном з 01.12.2008 року по 31.08.2013 року (а.с.9, 29).
Через сімейні обставини позивачка подала 31.08.2010 року заяву про переведення її на умовах строкового договору з 1 ставки на 0,5 ставки з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року (а.с.39).
Наказом від 31.08.2010 року (п.5.37.) вона була прийнята на умовах строкового трудового договору з 1 ставки на 0,5 ставки старшого викладача кафедри державного управління, педагогіки та психології з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року з окладом 855грн. на місяць за рахунок загального фонду кошторису (а.с.10, 37-38).
Наказом від 16.08.2011 року позивачку було звільнено з роботи з 31.08.2011 року в зв’язку із закінченням строку трудового договору (ст.36 п.2 КЗпП України) (а.с.5, 34).
Відповідно до акту від 29.08.2011 року позивачка, ознайомившись з наказом про звільнення, відмовилася поставити свій підпис на наказі (а.с.40).
Згідно акту від 31.08.2011 року позивачка після ознайомлення з наказом про звільнення відмовилася отримати свою трудову книжку (а.с.27).
При апеляційному розгляді справи сторони не заперечували про те, що Університет є юридичною особою, має статус вищого навчального закладу ІІІ та ІV рівнів акредитації, що до повноважень ректора Університету входить прийняття на роботу за звільнення з роботи науково-педагогічних працівників і що позивачка належить до категорії останніх. При цьому представник відповідача зазначив, що укладення строкових трудових договорів з науково-педагогічними працівниками обумовлено у тому числі і різною кількістю за роками осіб, які навчаються в Університеті, що дозволяє регулювати кількість таких працівників.
Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Частина 2 ст.391 вказаного Кодексу передбачає, що трудові договори, які були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Згідно ч.2 ст.23 зазначеного Кодексу строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами) - оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Правовідносини, що склалися між позивачкою та Університетом, регулюються Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, затвердженим наказом Міністерства освіти України №744 від 24.12.2002 року.
За вказаними нормативними актами –педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом (ч.3 ст.54 Закону України "Про освіту"); до основних посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації відноситься старший викладач, який обирається за конкурсом; педагогічні працівники кожні 5 років проходять атестацію (ч.2 ст.48 Закону України "Про вищу освіту"); при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін (п.10 зазначеного Положення).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що при прийнятті на роботу позивачки з нею підставно укладалися строкові трудові договори, що у випадку з позивачкою укладення (переукладення) строкових трудових договорів з нею не тягне набуття трудового договору характеру безстрокового.
Отже, суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що відповідач правомірно звільнив позивачку з роботи в зв’язку з закінченням строку трудового договору, оскільки після задоволення заяви позивачки про скорочення терміну і зміну умов у сторін виникли нові трудові відносини, які діяли в період з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують. Посилання заявника на по суті безстроковий характер трудових відносин заперечується відповідачем та зазначеними вище нормами законодавства. Оскільки це спростовується матеріалами справи, то колегія суддів не вважає, що прийняття (переведення) позивачки на роботу за наказом від 31.08.2010 року відбулось в межах строкового договору (до 31.08.2013 року).
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 17 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: