Справа № 2-206/2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2007 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді        С. О.Петрушової

при секретарі                               А.С. Шевченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника ^ відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2ОСОБА_6, ОСОБА_3, Новопсковської державної нотаріальної контори Луганської області про визнання договору купівлі-продажу будівлі недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Бірюза", ОСОБА_2, державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу будівлі недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

21.03.2007 року в порядку  ст. 31 ЦПК України позивач змінив позов, пред"явивши вищезазначені позовні вимоги також до відповідача ОСОБА_3 Крім того, до участі у цивільній справі ухвалою Новопсковського районного суду від 17.04.2007 року як співвідповідача залучено Новопсковську державну нотаріальну контору.

Ухвалою Новопсковського районного суду від 08.05.2007 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Приватного підприємства "Бірюза".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, обгрунтовуючи його тим, що оспорюваний позивачем правочин був вчинений внаслідок зловмисної домовленості між учасниками правочину та особи, що його нотаріально посвідчила, оскільки на момент укладення договору мати позивача ОСОБА_7, від імені якої вчинено правочин, була померлою, про що було відомо відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1Позивач,  вважаючи себе єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7, просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на майно, що було предметом оспорюваного ним правочину, а також у чинність ч.2  ст. 232 ЦК України в солідарному порядку стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду.Вимоги позивача до відповідача ОСОБА_8 представник позивача обгрунтувала тим, що вона,  як колишній державний нотаріус Новопсковської державної нотаріальної контори нотаріально посвідчила оспорюваний правочин внаслідок зловмисної домовленості з учасниками правочину.

Відповідач ОСОБА_2позов не визнав, вважає себе добросовісним покупцем, оскільки на момент укладення оспорюваного договору йому не було відомо про смерть ОСОБА_7, про умови укладення договору він домовлявся з відповідачем ОСОБА_2, який привозив до Новопсковської державної нотаріальної контори жінку, яка підписувала оспорюваний договір від імені ПП "Бірюза", особу якої згідно паспорту перевіряла відповідач ОСОБА_8, в зв"язку з чим заперечує доводи

представника позивача щодо укладення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості його з представником іншої сторони чи державного нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_8 позов не визвала, стверджуючи, що нотаріально посвідчила оспорюваний договір, перевіривши згідно паспортів особи покупця та представника продавця.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 визнала позов в частині вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним, в іншій частині вважає позов необгрунтованим.

Представник відповідача Новопсковської державної нотаріальної контори в" судове засідання не з"явився, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1  ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

З дослідженого в судовому засіданні договору купівлі-продажу будівлі від 21.10.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 вбачається, що договір укладено між Приватним підприємством "Бірюза", від імені якого на підставі статуту зазначеного підприємства діяла ОСОБА_7,  та ОСОБА_2 (відповідачем по справі).

З урахуванням зазначеного, ч.1  ст. 232 ЦК України вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження факту зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, а самегпредставника продавця з покупцем.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 21.03.2005 року відділом РАЦС Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому станом на 21.10.2004 року (момент укладення оспорюваного правочину) діяти від імені приватного підприємства "Бірюза" не могла.

Згідно оспорюваного договору відповідач ОСОБА_3 не був його учасником, наявність повноважень ОСОБА_3 виступати від імені Приватного підприємства "Бірюза" при укладенні оспорюваного правочину судом не встановлено та позивачем не доведено, тому суд вважає безпідставними посилання представника позивача щодо наявності зловмисної домовленості з боку відповідача ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного правочину.

Судом встановленого відповідач ОСОБА_8 була посадовою особою, що здійснювала нотаріальне посвідчення оспорюваного правочину, тому не є стороною за договором.

Відповідно до  ст.  10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.Згідно ч.1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів зазначених ним обставин щодо підстав визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки факт смерті ОСОБА_7 станом на 21.10.2004 року, яка діяла від імені Приватного підприємства "Бірюза", виключає наявність факту зловмисної домовленості між учасниками правочину, а участь іншого представника , що діяв від імені продавця на підставі договору, закону, акту юридичної особи чи інших передбачених цивільним законодавством підставах представництва при вчиненні оспорюваного правочину та мав би відповідати за цим позовом у чинність  ст. 232 ЦК України, позивачем не доведено й судом не встановлено,  в зв"язку з чим позовні вимоги в частині визнання оспорюваного правочину з зазначених позивачем підстав є необгрунтованими та є підставою для відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог. 

У чинність  ст.  8 8 ЦПК України позивачу не відшкодовуються судові витрати, оскільки йому в позові відмовлено .

На підставі вищевикладеного й керуючись  ст.  ст. 10, 11, 57-60, 88, ч.6 ст. 154,  ст.  ст.  209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України,   ст.  ст. 232, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити за необґрунтованістю у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, Новопсковської державної нотаріальної контори Луганської області про визнання договору купівлі-продажу будівлі недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

Скасувати вжиті ухвалою Новопсковського районного суду від 21.03.2007 року заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно, розташованого в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.